Частина 2. Формування внутрішнього споживання
Наразі в Україні робота переробних підприємств залежить перш за все від безпеки діяльності, наближеності до лінії фронту та, безпосередньо, бойових дій. За таким критерієм області можна умовно поділити на безпечні (західні області та деякі центральні), умовно безпечні (центральні та Одеська обл.) та небезпечні (східні та південні). З початку квітня Київську, Чернігівську та Сумську області також можна віднести до умовно безпечних, але робота в цих областях значно ускладнюється наслідками війни: пошкодженням інфраструктури та перш за все мінуванням. І якщо після розмінування територій проведення посівної в даному регіоні вже виглядає трішки оптимістичніше, то діяльність олійної галузі найближчим часом відновиться навряд чи через значне пошкодження шляхів та порушення логістичного ланцюжку.
Станом на 1 березня 2022 р. близько 45% від загального обсягу запасів соняшнику, 27% запасів сої та 32% ріпаку в Україні знаходилися в областях, де практично безперервно ведуться бойові дії. Враховуючи значні ушкодження інфраструктури, деяку частку з цих залишків може бути втрачено.
При цьому, з огляду на продовольчу безпеку нашої країни, ця частка не критична, а тих запасів олійної та потужностей з переробки, що знаходяться в регіонах без бойових дій, цілком вистачить для забезпечення олією усього населення країни до кінця поточного маркетингового року, а з урахуванням очікуваного скорочення внутрішнього споживання олійних та продуктів переробки, залишки на кінець сезону можуть сягнути рекордних показників.
Також варто відзначити, що найменш критичною виглядає ситуація з ріпаком, оскільки основні обсяги реалізації припадають на першу половину сезону, і його запаси в Україні традиційно на вказаний місяць вже знаходяться на мінімальному рівні.
Крім того, на початку квітня деякі області були звільнені. Оцінити рівень втрат в регіоні поки ще не можливо, але загальний об’єм запасів може бути скориговано в більшу сторону найближчим часом.
Традиційно в Україні до 2021/22 МР 75% олійної сировини перероблялося всередині країни. Цьому сприяла перш за все досить добре розвинена інфраструктура олійної галузі, яка більшою мірою орієнтована на експорт внаслідок відносно невеликого відсотку внутрішнього споживання продуктів переробки.
Найбільший відсоток внутрішньої переробки від загального виробництва спостерігається в сегменті соняшнику, де зосереджені основні переробні потужності – близько 22 млн тонн на рік без урахування заявлених до війни проектів та олійниць у селах. В середньому за останні 10 років показник переробки соняшнику складав 97-98%. Але в Україні є чітка тенденція залежності виробництва олії від експорту, і в умовах перекриття основних шляхів відвантажень продукту на зовнішні ринки об’єм переробки соняшнику і, відповідно, виробництва олії значно зменшиться уже в поточному сезоні і залежатиме від внутрішнього попиту, а також пропускної здатності західних кордонів.
Згідно з оцінками ІА «АПК-Інформ», обсяг переробки олійної за поточний сезон в цілому може скоротитися до мінімального показника за останні 7 сезонів, склавши близько 10,7 млн тонн.
Згідно з оновленими оцінками ІА «АПК-Інформ», за першу половину 2021/22 МР вже було перероблено близько 8,3 млн тонн соняшнику (-1% до 2020/21 МР): у вересні-січні 2021/22 МР даний показник склав близько 7 млн тонн соняшника (-3% до показника в аналогічний період попереднього сезону) та близько 1,3 млн тонн склав обсяг переробки олійної протягом 24 днів у лютому.
Тобто в березні-серпні 2021/22 МР, за умови продовження блокування портів, може бути перероблено не більше 2,3-2,4 млн тонн олійної. Але знову таки даний показник прорахований з урахуванням внутрішнього споживання соняшникової олії та відносно стабільного експорту даного продукту через західні кордони в певному обсязі. В разі, якщо експортні відвантаження олії будуть ускладнені або не виправдають попередніх очікувань, обсяг переробки соняшнику до кінця поточного сезону буде скорегований.
Варто зазначити, що подальша переробка соняшнику буде залежати від розвитку подій в Україні. Але враховуючи той факт, що значна кількість крупних переробних підприємств розташована у південній частині країни (40% - частка в загальному обсязі переробних потужностей в Україні), де спостерігаються одні з найбільших зіткнень між військовими, значного відновлення переробки найближчим часом очікувати не варто.
Так, за умови відновлення роботи переробних підприємств у найбільш безпечних на сьогодні областях на заході та частково в центрі країни, сумарно можна переробляти близько 400-600 тис. тонн олійної щомісячно, чого більш ніж достатньо для забезпечення внутрішньої потреби в олії та часткового відновлення експорту.
Даний обсяг прорахований навіть без Одеської, Дніпропетровської та Полтавської областей (сумарно 28% переробних потужностей), де не ведуться бойові дії, але вони наближені до лінії фронту, а також без областей, які були нещодавно звільнені і мають значні ушкодження інфраструктури.
За грубими підрахунками і в залежності від типу переробки та рівня завантаження підприємства це близько 160-250 тис. тонн олії, чого більш ніж достатньо для внутрішнього споживання. Так, за нашими оцінками, з початку поточного сезону місячний об’єм споживання соняшникової олії на внутрішньому ринку в залежності від періоду коливався в межах 31-45 тис. тонн (споживання населенням, а також споживання жировими комбінатами).
Але, враховуючи реалії сьогодення і те, що місячний показник внутрішнього споживання олії буде зменшуватись перш за все через міграцію людей, показник переробки соняшнику буде балансувати десь між об’ємом експорту соняшникової олії через західні шляхи у довоєнний час та максимальною пропускною здатністю залізничних пунктів з наливних вантажів на західних кордонах, звичайно, з урахуванням об’єму внутрішнього попиту. Звісно, що значною проблемою залишиться логістика, наявність палива, готовність аграріїв продавати сировину, а також готовність переробних підприємств включитися в роботу.
Щодо оцінок переробки олійної в наступному сезоні, прогнозувати досить складно, оскільки неможливо передбачити подальший розвиток війни та масштаби руйнувань. Наразі ми маємо досить оптимістичний, з огляду на ситуацію, прогноз на 2022/23 МР – за нашими оцінками, переробка може відновитися до близько 13 млн тонн за умови, якщо пропускна здатність західних кордонів буде збільшена, як про це сповіщали в Укрзалізниці, а війна не охопить ще більшу територію.
Відносно переробки інших олійних, також варто виділити соєві боби. Традиційно обсяг внутрішньої переробки даної культури поступається обсягу експорту (частка внутрішньої переробки до 2021/22 МР становила в середньому 43%) та значно залежить від внутрішнього споживання і експорту соєвого шроту. Відповідно, через блокування портів, що слугували основними шляхами відвантаження на зовнішні ринки продукту, очікується і зниження переробки сої. При цьому основні потужності з переробки соєвих бобів зосереджені на заході та в центрі України, внаслідок чого внутрішній попит на соєвий шрот може бути задоволений у повному обсязі.
Згідно з оцінками ІА "АПК-Інформ", у вересні-лютому поточного сезону в Україні було перероблено близько 890 тис. тонн сої, що на 30% більше за показник минулого сезону.
З початком війни в Україні торгівля на ринку сої, як і на інших, була призупинена практично по всій країні і почала відновлюватися протягом першого тижня березня по мірі відновлення закупівлі переробними підприємствами.
Починаючи з березня, переробка сої здійснюється здебільшого для задоволення внутрішніх потреб у соєвому шроті і в основному на територіях, де не проходять бойові дії. Учасники ринку відзначають, що мають складнощі з транспортом, водіями, каналами збуту продукції, формуванням сировинної бази та ін.
За нашими оцінками, за умови налагодження роботи на підприємствах Центральної та Західної України у відносно безпечних областях, до кінця поточного маркетингового року з урахуванням внутрішнього попиту на шрот, а також за умови часткового відновлення експорту, ще може бути перероблено близько 400-450 тис. тонн. Однак внутрішній попит може бути скориговано через більш високу вартість даного білкового продукту в порівнянні з соняшниковим шротом або зерновими.
Таким чином, обсяг внутрішньої переробки сої в 2021/22 МР може скоротитися до 1,3 млн тонн (-11% до 2020/21 МР), що може стати мінімальним за останні 4 сезони.
В той же час, за нашими оцінками, в сезоні-2022/23 зниження переробки сої може тривати, якщо робота портів не буде відновлена.
Що стосується ріпаку , то традиційно ця культура переробляється всередині країни в зовсім невеликих обсягах (в середньому 12% від обсягів виробництва) і в основному в першій половині сезону. На даний момент майже весь переробний потенціал даної культури вичерпано, внаслідок чого коригувань в балансі даної культури на поточний сезон через війну не було. Щодо прогнозу внутрішнього споживання на новий сезон-2022/23 суттєвих змін також не очікується. Основні переробні потужності розташовані у поки що відносно безпечних областях, при цьому існуючі потужності суттєво перевищують традиційний обсяг переробки даної олійної в Україні. Але кінцевий обсяг переробки залежатиме від попиту на ріпакову олію на зовнішньому ринку та пропускної здатності доступних шляхів експорту.
Споживання рослинних олій (соняшникова, пальмова, соєва, ріпакова та ін.) в Україні до 2021/22 МР не перевищувало в середньому 9% від загальної пропозиції даних продуктів всередині країни (виробництво+імпорт).
Внаслідок війни в Україні очікується значне скорочення споживання соняшникової олії. При цьому варто зазначити, що це вже друге, але більш значне скорочення внутрішнього споживання олії за останні 10 років.
Так, до 2014/15 МР даний показник складав близько 500-530 тис. тонн, але через проведення АТО на сході України, міграції мешканців з даного регіону та значного обмеження торгової діяльності з частинами Луганської та Донецької областей, а також АР Крим, споживання у країні в цілому знизилося майже на 13%. З 2015/16 МР внутрішнє споживання соняшникової олії в Україні за сезон складало в середньому 7-8% від загального виробництва даного продукту, або близько 440-460 тис. тонн. Основний об’єм виробництва соняшникової олії експортувався.
Другу хвилю більш суттєвого скорочення споживання населенням, а також використання продукту для подальшої переробки, найімовірніше, ми будемо спостерігати наприкінці уже поточного сезону.
Основна причина – міграція українців внаслідок війни. Згідно з оновленими даними ООН, на початок квітня Україну залишили 4,44 млн громадян. При цьому, хоч масовий виїзд українців за кордон вже не спостерігається, внутрішня міграція продовжується зі східних областей у більш безпечні центральні та західні.
Згідно з даними офіційних джерел, кількість внутрішньо переміщених осіб від початку війни склала 6,5 млн. Деякі експерти вважають даний показник дещо перевищеним, але те, що це вплине на розподіл споживання соняшникової олії в регіонах та на показник в цілому в країні, – однозначно.
В кінці лютого та в першій половині березня поточного року на внутрішньому ринку спостерігався ажіотажний попит на соняшникову олію, через що показник споживання в указані місяці підвищиться, але, згідно з нашими оцінками, внутрішнє споживання олії в Україні за сезон в цілому скоротиться відносно попереднього МР вже до кінця 2021/22 МР і складе близько 400 тис. тонн (-13% до 2020/21 МР).
За умови продовження бойових дій приблизно в тих межах, що спостерігаються на початок квітня, в сезоні-2022/23 даний показник може скоротитися до 383 тис. тонн (-4% до 2021/22 МР; -16% до 2020/21 МР), що може стати мінімальним показником за багаторічний період. Однак внутрішнє споживання може бути переглянуте, на що впливатиме, скільки триватиме війна, покращення/погіршення ситуації в країні та, як наслідок, подальша міграційна динаміка українців.
Використання інших рослинних олій всередині країни значно менше в порівнянні з соняшниковою.
Так, соєва, ріпакова чи лляна олії можуть використовуватися в харчовій промисловості (у виробництві саломасу, майонезу чи інших продуктів), лакофарбовій, біодизельній та інших галузях, але об’єми внутрішнього споживання за сезон до 2021/22 МР в середньому складали, наприклад, для соєвої – 22 тис. тонн (8% від загального виробництва) та 1,4 тис. тонн – для ріпакової (1% від виробництва). Основні ж вироблені об’єми традиційно експортувалися.
Окремо варто відзначити ситуацію з тропічними оліям, які імпортуються до України. Наприклад, в середньому за сезон споживається близько 170 тис. тонн пальмової олії. Але в подальшому даний показник залежатиме від пропускної здатності західних кордонів, оскільки основні шляхи імпорту наразі заблоковані.
В цілому в 2021/22 МР та 2022/23 МР очікується деяке скорочення внутрішнього споживання рослинних олій, але збільшення у відсотковому відношенні через суттєве зменшення виробництва.
Шроти олійних культур є одними з основних компонентів кормів при годівлі тварин та птиці. Згідно з даними ІА «АПК-Інформ», до 2021/22 МР в Україні в середньому в кормовому виробництві за сезон використовувалось близько 22-24% від загального виробництва трьох основних шротів олійних культур. Зокрема, 1 млн тонн соняшникового шроту/макухи (17% від загального виробництва продукту в країні), 650 тис. тонн соєвого шроту/макухи (в середньому 57% від виробництва) та всього лише 6 тис. тонн ріпакового шроту/макухи (3-4% від виробництва). Також в незначній кількості в кормовиробництві використовуються рослинні олії, серед яких соєва олія та ін.
При цьому саме тваринницька галузь внаслідок проведення значних бойових дій в більш ніж 9 областях України виявилася у найбільш скрутному становищі. В умовах припинення роботи олійноекстракційних заводів майже по всій країні, у тому числі і через їхню високу вибухонебезпечність, тваринницькі підприємства в відносно безпечних регіонах зіткнулися з труднощами при закупівлі кормів білкової групи. При цьому у небезпечних регіонах ця проблема стоїть більш гостро внаслідок відсутності можливості безперебійного постачання кормів. В той же час з’являється інформація щодо потрапляння ворожих снарядів до тваринницьких ферм.
Наразі інформація щодо втрат поголів’я в областях, що звільнені, ще уточнюється, але найбільш критична ситуація спостерігається в Харківській, Донецькій та Луганській областях, де бої тривають і найближчим часом очікується їх посилення, а також в Запорізькій та Херсонській областях, що значною мірою ще окуповані.
Станом на 1 січня 2022 р. в сумі на зазначені області припадало близько 12% від загальної кількості голів КРС, 14% - свиней, 9% - птиці і 16% - вівців та кіз. Можливі втрати поголів’я в даних областях знайдуть відображення в споживанні шротів (макухи) вже до кінця поточного сезону.
За нашими попередніми оцінками, використання трьох основних шротів олійних культур в сезоні-2021/22 може скоротитись до 1,35 млн тонн, що на 12% нижче, ніж у попередньому сезоні. При цьому варто відзначити, що скороченню споживання шротів в кормовиробництві також буде сприяти їх важкодоступність в небезпечних та окупованих областях і часткова заміна більш легкодоступними зерновими, запаси яких значно більші, а ціна доступніша.
За умови продовження воєнних дій в Україні, в наступному сезоні тенденція скорочення в кормовому виробництві використання шротів (макухи) може зберегтися. За нашими очікуваннями, даний показник може стати мінімальним з 2012/13 МР.
Насіннєвий матеріал – ще одна зі статей внутрішнього споживання олійних. Варто зазначити, що частка даної галузі зовсім невелика – всього лише близько 1% від загальної пропозиції олійних. При цьому в розрізі культур ситуація дещо інша.
Так, найбільша частка насіннєвого матеріалу спостерігається в секторі соєвих бобів – близько 4,1% від загальної пропозиції (середньостатистичне за 5 попередніх сезонів). При цьому майже 100% від обсягу насіння становить матеріал українського походження.
В секторі соняшнику цей відсоток не перевищує, як правило, 0,3% і 0,4% - в секторі ріпаку. Однак в середньому 69% від загального обсягу насіння соняшнику і 37% – від насіння ріпаку становить імпортний матеріал.
Подальша внутрішня переробка олійних культур в Україні залежатиме від дуже багатьох факторів, серед яких найголовніші:
- подальший розвиток ситуації в Україні через військову агресію Росії;
- готовність українських заводів відновити роботу в регіонах, де це можливо;
- наявність професійних кадрів;
- проведення посівної кампанії та фактичні збиральні площі, що формуватимуть урожай-2022;
- темпи відновлення та рівень експорту продуктів переробки олійних культур;
- логістичні питання.
В той же час внутрішнє споживання рослинних олій буде залежати, насамперед, від подальшої міграції українців та роботи олійно-жирових комбінатів.
При цьому внутрішнє споживання шротів олійних культур залежатиме перш за все від таких факторів:
- регіонального розподілу переробки та логістичних питань;
- попиту та цін на внутрішньому ринку шротів та суміжних ринках зернових;
- рівня втрат та швидкості відновлення поголів’я в галузі тваринництва;
- доступності продукції в небезпечних та окупованих областях.
Світлана Киричок,
аналітик
