Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Зернові культури та продукти їхньої переробки

Джерело

АПК-Інформ

15437

Частина 2. Формування внутрішнього споживання

2.2. Зернові культури та продукти їхньої переробки

Вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 року сформувало збої у роботі аграрних підприємств та ланцюжків постачання сировини, ресурсів і готової продукції. Тому одними з ключових питань стали забезпечення українців продовольством та достатність зерна для внутрішнього споживання.

В даному матеріалі аналітики ІА «АПК-Інформ» проаналізували вплив факторів, що сформувалися в Україні під час війни, на подальші тенденції в розподілі зернових культур у 2021/22 МР і зробили свої прогнози стосовно внутрішнього споживання на майбутній сезон.

 

Запаси та втрати

Офіційна інформація щодо запасів зернових культур в Україні, наявна станом на 1 лютого 2022 р.: за даними ДССУ, загальна наявність зерна у сховищах, що звітують, на вказану дату становила майже 26,3 млн тонн, або більше 30% від загального обсягу виробництва зернових у 2021 р. З урахуванням наслідків військового вторгнення Росії (суттєве скорочення експорту та пошкодження виробничої інфраструктури), за нашими оцінками, у лютому-березні 2022 р. було експортовано та підготовлено до експорту дещо більше 6,4 млн тонн та перероблено і спожито на внутрішньому ринку близько 2,6 млн тонн зернових культур. Таким чином, станом на 1 квітня підзвітний обсяг запасів можна оцінити у 17,3 млн тонн.

Для розуміння доступності запасів для подальшого експорту та переробки треба взяти до уваги кілька ключових факторів:

- значна частина запасів (20-30% в залежності від культури) залишається поза звітністю, що збільшує загальну наявність зерна в Україні;

- в середньому близько 60% запасів зернових культур формуються безпосередньо на підприємствах сільгоспвиробників, що формує розподіл невеликих партій по більшій території країни, ніж при консолідації в умовах великих елеваторів, а також підвищує ймовірність збереження запасів при військових діях;

- аналіз структури запасів станом на 1 лютого показує, що наразі близько 43% обсягів може бути зосереджено в небезпечних та умовно безпечних регіонах, а близько 16% - в регіонах, що залишаються небезпечними станом на 10 квітня;

- аналіз наявної бази елеваторів показує, що близько 39% потужностей зі зберігання розташовано в небезпечних та умовно безпечних регіонах, а 16% - в найбільш небезпечних областях.

Розміщення запасів у небезпечних регіонах не означає їхню повну втрату. Але це обмежує доступ до них, у першу чергу для експорту. І при цьому ризики фізичної втрати частини запасів усе ж таки залишаються високими.

З урахуванням вказаних факторів, а також в умовах обмеженого експорту, за нашими оцінками, рівень втрат зерна за результатами 2021/22 МР може досягти 5,8 млн тонн, що в 3,9 рази перевищує показник минулого сезону, а також середнє значення попередніх 5 сезонів.

Крім того, за відсутності активного експорту кінцеві залишки за результатами сезону можуть сформуватися на рекордному рівні в 19,3 млн тонн, але скільки з них будуть доступними для переміщення і використання, наразі залишається великим питанням.

Наступного 2022/23 МР через прогнозований менший валовий збір рівень перехідних залишків може стабілізуватися і досягнути 6,7 млн тонн. Але рівень втрат може залишатися досить високим, у т.ч. і в результаті втрат частини перехідних залишків поточного сезону.



Внутрішнє споживання

Традиційно в Україні левова частка валового збору зерна йшла на експорт, тоді як частка врожаю, необхідна для внутрішніх потреб, за останні 5 сезонів не перевищувала 36%, в т.ч. на продовольче споживання в середньому припадало лише близько 6%, на кормове – 18%.

Значне перевищення обсягів експортного потенціалу над внутрішньою потребою є характерним для основних зернових – пшениці, ячменю та кукурудзи, тоді як у сегменті нішевих культур часто обсяги внутрішнього споживання все ж таки перевищують обсяги експортних поставок.

Внутрішнє споживання пшениці з 2018/19 до 2020/21 МР, за оцінками аналітиків ІА «АПК-Інформ», у середньому складало 32% від виробництва зернової. Поточного сезону в абсолютному вираженні даний показник може скласти 10,5 млн тонн (+38% до показника 2020/21 МР через можливе зростання кормового споживання культури й очікуване збільшення втрат при зберіганні на елеваторах, розміщених у небезпечних регіонах), що становить 33% від валового збору зернової у 2021 р. В 2022/23 МР внутрішнє споживання культури прогнозується на рівні 8,5 млн тонн (-19% до сезону-2021/22), що складає 57% від очікуваного врожаю (14,9 млн тонн) та 42% від загальної пропозиції культури (20,1 млн тонн через високі очікувані перехідні залишки зернової на рівні 5,2 млн тонн).

Внутрішня потреба в ячмені протягом останніх 3 сезонів у середньому складала 48% від його виробництва і коливалася в межах 3,6-4,0 млн тонн. У 2021/22 МР внутрішнє споживання зернової очікується на рівні 3,8 млн тонн (+6% до сезону-2020/21) і становить 40% від отриманого врожаю. Наступного сезону очікується зниження даного показника на 8% - до 3,6 млн тонн (76% майбутнього врожаю, 63% загальної пропозиції).

Споживання кукурудзи всередині країни за останні 3 сезони не перевищувало 6,4 млн тонн і в середньому складало близько 20% від її урожаю. В 2021/22 МР даний показник очікується на рівні 11,1 млн тонн (+85% до показника сезону-2020/21 через очікуване зростання кормового споживання культури та високі втрати в небезпечних регіонах) і становить 27% від виробництва. В 2022/23 МР внутрішнє споживання кукурудзи прогнозується на рівні 8,6 млн тонн (-23% до сезону-2021/22), що складає 46% від очікуваного врожаю (18,5 млн тонн) та 28% від загальної пропозиції культури (30,8 млн тонн через високі очікувані запаси зернової на кінець 2021/22 МР на рівні 12,3 млн тонн).

Що стосується нішевих культур, то внутрішня потреба у таких культурах, як овес, просо та горох, в Україні покривається завдяки власному виробництву, а от сегмент гречки наразі потребує активного імпорту.

Поточного сезону внутрішнє споживання вівса можливе на рівні 430,0 тис. тонн (91% від виробництва культури, 78% від загальної пропозиції). В 2022/23 МР при очікуваному виробництві зернової в 256,1 тис. тонн (-46% до 2021 р.) її внутрішнє споживання очікується на рівні 300,0 тис. тонн (-30% до 2021/22 МР), що складає 80% загальної пропозиції зернової (373,0 тис. тонн), але на 17% вище, ніж прогнозований урожай.

Внутрішня потреба у просі в 2021/22 МР може скласти 74,0 тис. тонн (36% від виробництва культури, 30% від загальної пропозиції), а наступного сезону – 73,0 тис. тонн (-1% до 2021/22 МР), що становить 92% майбутнього врожаю (256,1 тис. тонн) та 43% загальної пропозиції зернової (373,4 тис. тонн).

Споживання гороху поточного сезону очікуємо на рівні 150,0 тис. тонн (26% від виробництва культури, 24% від загальної пропозиції). В 2022/23 МР внутрішнє споживання зернобобової очікується на рівні 140,0 тис. тонн (-7% до сезону-2021/22), що складає 69% прогнозованого врожаю 203,3 тис. тонн) та 40% загальної пропозиції зернової (349,4 тис. тонн).

Внутрішня потреба у гречці в 2021/22 МР прогнозується на рівні 103,0 тис. тонн, що на 3% перевищує отриманий урожай (106,0 тис. тонн) та складає 72% від загальної пропозиції (151,6 тис. тонн) при очікуваному імпорті у розмірі 14,0 тис. тонн. У 2022/23 МР споживання зернової може скласти 95,0 тис. тонн (-13% до сезону-2021/22), що на 80% вище її прогнозованого виробництва в 52,7 тис. тонн та становить 91% від загальної пропозиції за умови імпорту культури в межах 10,0 тис. тонн.



Продовольче споживання

Продовольча переробка зерна в сукупному врожаї за останні 5 сезонів не перевищувала 7%. В 2021/22 МР ми очікуємо, що даний показник складе близько 4% від валового збору, а наступного сезону через очікуване суттєве скорочення виробництва зернових культур до 38,9 млн тонн (-55% до врожаю 2021 р.) буде на рівні 9%.

Важливе місце в споживчому кошику українців посідають борошно, яке використовують для випікання хлібу, хлібобулочних і макаронних виробів, та крупи. Більше 30% отримуваних українцями калорій формується саме завдяки продуктам переробки зерна. Тому питання виробництва борошна та круп є першочерговим у формуванні продовольчої безпеки під час війни.

 
Борошно

На полицях українських магазинів можна зустріти різні види борошна, що виробляються в нашій країні, та все ж переважає саме пшеничне борошно, частка якого у загальному виробництві складає близько 94%.

Динаміка обсягів виробництва борошна в Україні останніми роками має тенденцію до зниження, що обумовлено скороченням експорту, низькою рентабельністю виробництва, зміною гастрономічних вподобань українців та скороченням чисельності населення. За останні 5 років обсяги виробництва пшеничного та пшенично-житнього борошна знизилися на 37%, а його експорт – на 76%.

Джерела: ДССУ, Митна служба України

З урахуванням зазначеної знижувальної тенденції вкрай важливим є питання забезпеченості цією продукцією населення України. Тут слід зазначити, що при зниженні обсягів виробництва потужності борошномельних підприємств здебільшого залишаються незмінними. Більше того, за останні 5-8 років побудовано нові млини на сучасному високотехнологічному обладнанні. Тому для визначення потенціалу виробництва борошна доцільно приймати максимальні досягнуті показники виробництва. За останні 5 років максимальний місячний обсяг виробництва пшеничного та пшенично-житнього борошна в Україні склав 228,5 тис. тонн, що в 1,4 рази перевищує середньомісячний показник виробництва у 2021 р. (96,2 тис. тонн). Таким чином, є суттєвий потенціал нарощування виробництва.

З цієї точки зору важливим також є регіональний розподіл потужностей борошномельних підприємств. Тут прослідковується певна нерівномірність. У 2021 р. 29% виробництва борошна забезпечили лише дві області – Вінницька та Харківська. Якщо підприємства Вінницької області на сьогоднішній день у відносній безпеці, то Харківська область знаходиться в зоні активних бойових дій із високим ризиком ескалації. Але навіть за таких умов підприємства Харківської області продовжують виробляти борошно.

В цілому за результатами 2021 р. загальна частка виробництва підприємствами, сконцентрованими в небезпечних та умовно безпечних регіонах, оцінюється на рівні 46% від загального обсягу виробництва в країні, а в областях, що залишаються найбільш небезпечними, – 28%.

Для оцінки можливості перерозподілу виробництва важливою є оцінка питомих показників. Якщо їх проаналізувати, то в 2021 р. середньомісячне виробництво борошна на душу населення оцінюється в 2,33 кг у середньому по Україні. При цьому в 13 областях даний показник виявився нижчим за середнє значення. Але у Вінницькій, Кіровоградській та Хмельницькій областях цей показник виявився значно вищим за середнє значення. Якщо ж взяти до уваги зафіксовані максимальні місячні обсяги виробництва борошна в розрізі регіонів, то серед перспективних можна виділити також Дніпропетровську (потенціал зростання в 2,8 рази), Івано-Франківську (в 2,6 рази), Полтавську (в 3,6 рази) та Черкаську (в 3,5 рази) області.

При виході борошномельних підприємств на досягнуті максимальні потужності навіть при повній зупинці млинів у найнебезпечніших регіонах (Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська та Херсонська області) місячний обсяг виробництва перевищуватиме на 83% значення середньомісячного показника у 2021 р.

Важливим також є той факт, що в Україні присутній певний обсяг виробництва борошна, який не потрапляє до основної звітності. За нашими оцінками, з урахуванням реальних обсягів споживання борошна цей показник складає близько 35% від значень, що надаються ДССУ. За поточних умов невеликі підприємства додатково можуть покращити забезпеченість борошном на місцевому рівні, особливо в сільській місцевості.

З урахуванням міграційних процесів та виїзду близько 4 млн громадян України за кордон наразі внутрішня потреба в борошні є дещо нижчою. При такому самому питомому офіційному середньомісячному виробництві, що досягнуто у 2021 р. (2,33 кг/особу на місяць), середньомісячний показник виробництва повинен сягати 86,9 тис. тонн. При виході на максимальні потужності обсяги виробництва у відносно безпечних регіонах можуть бути сформовані на рівні 140 тис. тонн, що на 61% більше. Таке збільшення дозволить навіть забезпечувати експорт борошна, але за наявності логістичних можливостей.

Для формування сталого виробництва борошна за поточних умов важливим є питання забезпечення сировиною. При максимальних обсягах офіційного виробництва борошна у відносно безпечних регіонах місячна потреба у продовольчій пшениці оцінюється на рівні 183,2 тис. тонн, або 916,2 тис. тонн до початку формування помольних партій із пшениці нового врожаю. При цьому запаси пшениці розподілено досить нерівномірно в розрізі регіонів, що потребує перерозподілу та надійного транспортування сировини.

Особливо гостро це питання стоїть для західних регіонів (Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей), де наявних запасів пшениці недостатньо для нарощування обсягів виробництва. Крім того, слід зауважити, що значна частка запасів пшениці (в середньому 66%) знаходиться безпосередньо у с/г виробників, що ускладнює доставку і формування однорідних помельних партій.

Певним обмежувальним фактором нарощування виробництва борошна також є реалізація висівок. З урахуванням дооцінки виробництва борошна та розрахункового виходу висівок при виробництві борошна за останні 5 років у середньому 85% сформованих запасів висівок експортувалося. При цьому якщо виробництво борошна планомірно знижувалося, то динаміка експорту висівок залишалася відносно стабільною. Саме експорт висівок у більшості випадків забезпечував позитивну рентабельність борошномельним підприємствам.

Джерело: розрахунки ГО «Спілка борошномелів України»



Забезпечення реалізації висівок є критичним, оскільки формування їхніх запасів на підприємствах технологічно не дозволяє виробляти борошно. Основним імпортером українських висівок є Туреччина, яка закуповувала в середньому 90% всіх експортних партій. Відповідно, внаслідок відсутності відвантажень у портах через військову агресію з боку РФ ці обсяги залишатимуться на підприємствах.

 

Крупи

Що ж стосується українських круп, то слід зазначити, що зміна методології збору та публікації статистичних даних щодо їхнього виробництва в Україні наразі не дозволяє оперативно відслідковувати динаміку виробництва за видами круп та в розрізі регіонів. Крім того, різні круп’яні продукти віднесено до різних товарних груп, що суттєво ускладнює аналіз.

Оцінки ІА «АПК-Інформ» показують, що обсяг виробництва круп у розрахунку на одну людину в Україні є відносно сталим і оцінюється на рівні близько 4,9 кг/рік. За нашими оцінками, в першій половині 2021/22 МР в Україні було вироблено 95,4 тис. тонн круп’яної продукції (-2% до показника в аналогічний період попереднього сезону), ключові позиції в рейтингу виробників зайняли Київська, Харківська, Вінницька, Дніпропетровська та Хмельницька області, сумарна частка яких у загальному виробництві склала 63%.

Також слід зазначити, що суттєво відрізняється регіональний розподіл виробництва різних видів круп. Відносно достовірні дані щодо такого розподілу наявні лише за 2020 р.

Згідно з цими даними, виробництво вівсяних круп є дуже консолідованим із точки зору регіонального розподілу. В цілому в трьох областях зосереджено 93% загального обсягу виробництва.

Найбільші обсяги виробництва характерні для Київської та Чернігівської областей, які наразі є дуже ризикованими з точки зору безпеки функціонування підприємств. У Київській області у 2020 р. виробництво вівсяних круп зросло на 17% по відношенню до попереднього року, а в Чернігівській області – на 49%.

Що стосується сировинного забезпечення, то основне виробництво вівса зосереджено у Волинській та Житомирській областях. На третій позиції Чернігівська область зі значними обсягами виробництва, яких може бути достатньо для забезпечення продовольчої переробки в регіоні. Для переробки вівса в умовах Київської області потрібна доставка сировини, що за поточних умов досить складно.

З урахуванням бойових дій та постокупаційних заходів на території Чернігівської та Київської областей наразі неможливо визначити доступні запаси вівса для переробки. Потужності ж в інших регіонах з урахуванням динаміки виробництва попередніми роками не зможуть забезпечити обсяги переробки на рівні з підприємствами Київської та Чернігівської області. За нашими оцінками, у 2020 р. виробництвом вівсяних круп займалося лише 13 підприємств, з яких 5 розташовано в Київській та Чернігівській областях. Крім того, більше 12,5 тис. тонн вівса вже було експортовано з України за період із липня до лютого 2021/22 МР.

Що стосується регіонального розподілу виробництва гречаних круп, то воно менш консолідоване. На ТОП-3 регіонів у 2020 р. припало 67% загального виробництва. Продовольчою переробкою гречки займалося 56 підприємств. Основні обсяги виробництва зосереджено в Хмельницькій та Харківській областях. Також у значимих обсягах гречані крупи виготовлялися на підприємствах Вінницької, Дніпропетровської, Тернопільської та Київської областей. При цьому для 5 з ТОП-6 областей у 2020 р. було характерним скорочення обсягів виробництва. Виняток становила лише Харківська область, але з урахуванням поточної військової ситуації в регіоні реалізація виробничого потенціалу під великим питанням.

Певний потенціал збільшення виробництва є характерним для Хмельницької області, але основне питання полягає у забезпеченні сировиною. Для виходу на показники 2019 р. підприємствам Хмельницької області необхідно більше 35 тис. тонн гречки при внутрішньому обсязі виробництва лише 16,3 тис. тонн. Можливою виглядає доставка сировини із сусідньої Вінницької області, але в цьому регіоні також значні обсяги переробки, які повинні покриватися власним виробництвом.

Основні ж обсяги виробництва зосереджено в Житомирській області. Але з урахуванням внутрішньої переробки їх також недостатньо для забезпечення потреб продовольчої переробки в потенційно перспективних регіонах. Перспективною могла б бути переробка в Дніпропетровській області, але в цьому регіоні гречка майже не вирощується.

Що стосується імпорту гречки, то в серпні-лютому поточного сезону було імпортовано 13,9 тис. тонн. При цьому імпорт здійснювався переважно з РФ та Казахстану. Відповідно, за поточних умов подальший імпорт є неможливим, а для налагодження імпорту з інших країн потрібен певний час.

Що стосується пшона, то цей сегмент також є досить консолідованим. У ТОП-3 областей виробляється 77% цієї крупи.

Лідерами за обсягами виробництва є Черкаська, Харківська та Дніпропетровська області. Причому в усіх регіонах у 2020 р. зафіксовано зростання обсягів переробки. Але якщо Черкаська та Дніпропетровська області відносно безпечні для роботи переробних підприємств, то робота таких підприємств у Харківській області наразі не визначена.

Що стосується забезпечення сировиною, то значні обсяги виробництва проса (майже 40%) зосереджено в найбільш небезпечних регіонах (Харківська, Херсонська, Миколаївська, Донецька області).

Найбільші обсяги виробництва проса є характерними для Одеської області, але переробка його в пшоно в цьому регіоні здійснюється в дуже незначних обсягах. Найбільш перспективним виглядає виробництво пшона в Дніпропетровській області, де власного виробництва проса достатньо для внутрішньої переробки. Але регіон відносно близький до портів, і значні обсяги могли бути експортовані. За період із серпня до лютого 2021/22 МР з України було експортовано 85,4 тис. тонн проса (42% від обсягу виробництва), що суттєво знижує сировинний потенціал у цьому сегменті.

Наразі з точки зору продовольчого забезпечення продуктами переробки зерна в Україні потенціал борошномельного сегменту є досить суттєвим, навіть за наявності проблем із роботою підприємств у небезпечних регіонах, і потреби населення в борошні в цілому можуть бути задоволені. Але стримуючими факторами залишаються логістичні питання, наявність пшениці продовольчих кондицій та реалізація висівок. Що ж стосується круп’яної продукції, то найбільш проблемним виглядає сегмент гречки, де є потреба в імпорті сировини чи готової продукції для забезпечення питомих показників виробництва на рівні попередніх сезонів. У решті ж сегментів виробництво цілком може бути переорієнтованим, але, знову ж таки, постає питання забезпеченості сировиною.

Крім того, слід зазначити, що в Україні внаслідок міграційних процесів відбувся перерозподіл регіонального споживання продуктів харчування та зниження попиту на них в одних регіонах і зростання в інших. На ці моменти слід звернути увагу при плануванні доставок продовольства для забезпечення населення всім необхідним.

 

Кормове споживання

Як уже зазначалося, кормове споживання зернових культур складає суттєву частку внутрішнього розподілу. В умовах війни для цього сегменту також характерними є певні зміни. В першу чергу, зміни обумовлено регіональною структурою поголів’я с/г тварин. За наявною статистичною інформацією, станом на 1 січня 2022 р. основне поголів’я сформовано поза межами регіонів, які на даний момент є найбільш небезпечними. За нашими оцінками, в перерахунку на умовне поголів’я близько 28% загальної чисельності с/г тварин розміщено в небезпечних та умовно безпечних областях. Відповідно, для найбільш небезпечних регіонів цей показник становить 12% від загальної чисельності. При цьому слід зазначити, що знаходження поголів’я в небезпечних зонах не означає його повної втрати і також потребуватиме кормового забезпечення.

З іншого боку, доцільно проаналізувати регіональний розподіл кормовиробництва в Україні. З цієї точки зору ситуація дещо складніша. За даними ДССУ, за результатами 2021 р. загальне виробництво кормів для ВРХ, свиней та птиці склало більше 5,6 млн тонн. При цьому, накладаючи військові реалії сьогодення, можна констатувати, що близько 32% кормовиробництва зосереджено в небезпечних та умовно безпечних областях, 11% - в областях, які залишаються найбільш небезпечними.

 

Регіональний розподіл виробництва кормів в Україні, тис. тонн

Область

Для ВРХ

Для свиней

Для птиці

Разом

Вінницька

56,3

50,9

954,8

1062,1

Волинська

32,7

25,0

183,5

241,2

Дніпропетровська

56,3

85,1

460,2

601,6

Донецька

22,0

235,7

15,2

272,9

Житомирська

10,7

0,3

6,4

17,4

Закарпатська

 

4,2

0,0

4,2

Запорізька

11,4

54,4

23,8

89,5

Івано-Франківська

4,5

0,2

53,9

58,7

Київська

23,2

200,7

813,9

1037,9

Кіровоградська

22,3

42,6

0,1

65,0

Луганська

4,0

4,4

18,9

27,4

Львівська

20,9

57,1

186,1

264,1

Миколаївська

22,8

13,2

 

36,1

Одеська

4,3

6,9

0,5

11,7

Полтавська

121,2

142,9

164,8

428,9

Рівненська

10,1

3,9

66,5

80,4

Сумська

23,6

13,9

2,6

40,1

Тернопільська

19,7

95,2

53,8

168,7

Харківська

60,7

41,7

96,4

198,8

Херсонська

16,6

11,8

0,2

28,6

Хмельницька

68,7

111,0

73,0

252,7

Черкаська

12,7

28,4

555,1

596,1

Чернівецька

0,7

0,2

0,1

0,9

Чернігівська

17,6

33,8

10,4

61,8

Україна

643,1

1263,7

3740,2

5647,0

Частка виробництва в небезпечних та умовно безпечних регіонах, %

31%

48%

26%

32%

Частка виробництва в небезпечних регіонах, %

18%

28%

4%

11%



Найбільш критичною може виявитися ситуація з виробництвом кормів для свиней, оскільки близько 48% цієї продукції вироблялося в небезпечних і умовно безпечних регіонах. Найменшої шкоди може зазнати виробництво кормів для птиці, де лише 4% формувалося в областях, які наразі є найбільш небезпечними. Разом із тим, птахівництво є сегментом, найбільш залежним від виробництва кормів, і відповідний сектор кормовиробництва має працювати найбільш стабільно. Крім того, важливим є питання постачання преміксів для виробництва комбікормів, що, знову ж таки, критично для птахівництва.

За поточних умов очікується зміна раціону с/г тварин, враховуючи складнощі з отриманням шротів та макухи на тлі скорочення обсягів переробки олійних культур, а також враховуючи наявність суттєвих перехідних залишків зерна, яке можна використати як концентровані корми. Це за результатами сезону і може привести до прогнозованого збільшення обсягів кормового споживання зерна.

 

Насіннєвий фонд

За нашими оцінками, в залежності від посівної площі та норми висіву для різних зернових культур за останні 3 сезони в Україні загальна потреба в насінні на майбутній сезон була в межах 2,1-2,2 млн тонн, що в середньому складало близько 3,1% від зібраного врожаю та 2,9% загальної пропозиції зернових. У 2021/22 МР потреба в насіннєвому матеріалі внаслідок очікуваного суттєвого скорочення посівних площ під ярими зерновими в 2022 р. знизилася відносно попереднього сезону на 14% - до 1,9 млн тонн (2,2% від урожаю, 2,1% загальної пропозиції). Очікуємо, що в 2022/23 МР потреба в насінні зернових культур під урожай 2023 р. може зрости до 2,1 млн тонн (5,4% від прогнозованого врожаю, 3,6% загальної пропозиції), оскільки можливим є збільшення посівів до показників довоєнного періоду через повернення втрачених площ внаслідок активних бойових дій на цих територіях.

Потреба в насінні пшениці поточного сезону на тлі переважання озимого клину в структурі посівів (97% від загальної площі під культурою) скоротилася відносно 2020/21 МР на 6% - до 1,3 млн тонн (70% загального насіннєвого фонду зернових культур), у 2022/23 МР даний показник очікується на рівні 1,4 млн тонн.

Потреба насіннєвого матеріалу ячменю під урожай 2022 р. оцінюється в 390,0 тис. тонн, що на 20% поступається показнику 2020/21 МР (490,0 тис. тонн) у зв’язку з очікуваним скороченням площі ярого клину на 15%, тоді як протягом останніх років частка ярих посівів культури в середньому на 7% перевищувала площу під озимими. В 2022/23 МР потреба в насінні зернової може скласти 470,0 тис. тонн (+21% до показника сезону-2021/22).

Через можливе скорочення посівної площі під кукурудзою в 2022 р. відносно 2021 р. на 43% насіннєвий фонд даної культури поточного сезону прогнозується на рівні 80,0 тис. тонн (-47% до 2020/21 МР). У сезоні-2022/23 при очікуваному завершенні війни в України потреба в насінні зернової під урожай майбутнього року може скласти 130,0 тис. тонн (+63%).

Насіннєвий фонд круп’яних культур (сумарно овес, просо, гречка) в 2021/23 МР оцінюється в 26,0 тис. тонн, що на 35% поступається показнику сезоном раніше (40,0 тис. тонн), у 2022/23 МР – в 39,0 тис. тонн (+50% до поточного сезону).

Зазначимо, що потребу в насінні для пшениці та ячменю аграрії покривають переважно завдяки сортам вітчизняної селекції, тоді як для посівів кукурудзи характерною є значна частка сортів імпортної селекції.

 

Фактори впливу на подальше внутрішнє споживання

Ключовими факторами подальшого формування внутрішнього споживання зернових культур наразі є такі:

- подальший розвиток військових подій на території України;

- налагодження логістики як сировини та готової продукції всередині країни, так і забезпечення експорту й імпорту в критичних сегментах;

- рівень реалізації потенціалу потужності зернопереробних підприємств у відповідності з поточною військовою ситуацією;

- формування державної підтримки зернопереробного сегменту, який навіть у довоєнний час мав досить низькі показники ефективності;

- формування попиту тваринницької галузі;

- рівень ризиків пошкодження об’єктів системи зберігання зерна;

- подальша активність міграційних процесів.

В цілому ж, за поточних умовах суттєвих проблем із забезпеченням українців продуктами переробки зерна поки що не очікується. Більше того, наявної кормової бази достатньо для підтримки функціонуючої тваринницької галузі. Але військові ризики залишаються дуже високими, і ситуація може змінитися будь-якої миті.

 

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 1. Виробництво

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Олійні культури та продукти їх переробки

 

 

Вікторія Рожко,

аналітик зернового ринку

Реклама

Вхід