Агродосьє: Туреччина

Повна назва: Турецька Республіка

Туреччина

Столиця: Анкара

Державна мова: турецька. Ділові мови: турецька та англійська.

Великі міста: Стамбул (15,5 млн жителів), Анкара (5,6 млн жителів), Ізмір (4,4 млн жителів), Бурса (2,9 млн жителів), Адана (1,8 млн жителів), Газіантеп (2,07 млн жителів).

Населен ня : 85,6 млн осіб, за чисельністю населення країна посідає 19-те місце у світі (2021 р.).

Нац і ональна валюта: турецька ліра (TRY).

Площа: 783,6 тис. км², за площею країна займає 36 місце у світі.

Розташування

Туреччина, як відомо, розташована в Азії (97% території) та Європі (3%). При цьому найважливішим є те, що країна знаходиться на перетині важливих торговельних шляхів, що сполучають Азію та європейські країни багато років. Основну частину території Туреччини становить півострів Мала Азія, або Анатолія, а також Вірменське нагір'я. Найменша частина країни припадає на Балканський півострів між Чорним та Середземним морями. В цілому Туреччина омивається Чорним морем (на півночі), Егейським (на заході) та Середземним (на півдні). Європейська та азійська частини Туреччини розділені протоками Босфор та Дарданелли.

Клімат

Туреччина переважно є гірською країною, що впливає на клімат країни, залежно від висотності. У центральній частині країни клімат помірний континентальний. У літній період зберігаються спекотні та посушливі погодні умови, а взимку переважає досить холодна температура. На Чорноморському узбережжі клімат морський з великою кількістю опадів та помірною зимою. Середня температура повітря взимку становить близько +5℃, влітку – +23℃, середній показник опадів - 100-2500 мм на рік. На південному сході клімат тропічний, безлюдний.

Економіка

Економіка Туреччини є однією з найбільших світових економік у світі і, за даними МВФ, посідає 11 місце серед найбільших економік світу та 4-те в Європі. Вигідне географічне положення багато в чому сприяє розвитку економіки країни завдяки розвиненій торгівлі.

Частка промисловості економіки країни становить близько 27,8%, сільського господарства – 6,6%, сфери послуг – 54,6%, станом на 2020 р. У країні активно розвинені текстильна, харчова, хімічна, фармацевтична галузі, металургія, суднобудування, автомобілебудування. Туризм є галуззю, що активно розвивається, при цьому у 2021 р. після активної фази пандемії COVID-19 в країні спостерігався приріст доходу в цій галузі.

За даними Світового Банку, економічний та соціальний розвиток у Туреччині показав вражаючі результати на початку 2000-х років, завдяки чому в країні спостерігалося підвищення зайнятості та доходів. За цей період Туреччина активно урбанізувалась, зберегла міцну основу макроекономічної та фіскальної політики, розвинула зовнішню торгівлю та погодила багато законів зі стандартами ЄС. Також країна успішно вийшла з кризи у 2008/2009 ФР.

У той же час протягом останніх кількох років спостерігається вразливість і складні зовнішні умови економічного зростання, що можуть відкинути досягнення країни. Так, у Туреччині спостерігається підвищення рівня інфляції та безробіття, скорочення інвестицій. Більше того, пандемія COVID-19 посилила гендерний розрив та проблему безробіття серед молоді й надалі може послабити економічні та соціальні досягнення країни.

Тим не менш, з економічного погляду Туреччина швидко зреагувала на пандемію COVID-19, завдяки чому країна стала однією з небагатьох країн-членів ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), де спостерігалося позитивне зростання у 2020 р. і показник ВВП підвищився.

За даними МВФ, у 2020 р. річний приріст ВВП підвищився на 9%, а у 2021 р., за прогнозами Світового банку, може зрости на 8,5%. При цьому основними проблемами залишаться відновлення довіри до грошово-кредитної політики та стримування інфляції, що швидко зростає. У грошовому еквіваленті показник ВВП Туреччини у 2020 р., за даними Світового Банку, склав $719,9 млрд ($761 млрд у 2019 р.).

Рівень інфляції в Туреччині продовжував зростати через ослаблення турецької ліри, підвищення цін на сировинні товари. У серпні 2021 року інфляція зросла на 19,3%, ціни на продукти харчування підвищилися на 29%, а показник інфляції цін виробників зріс на 45,5%.

Незважаючи на збільшення видатків держави, пов'язаних із COVID-19, дефіцит бюджету центрального уряду скоротився до 1,6% ВВП у першій половині 2021 р., завдяки збільшенню податкових надходжень. У той же час загальний обсяг державного боргу Туреччини зріс з 32,7% у 2019 р. до 39,8% у 2020 р.

У січні-липні 2021 р. в Туреччині спостерігалося економічне зростання та було створено 3 млн робочих місць, що повернуло зайнятість населення на докризовий рівень. Але, незважаючи на це, частка населення, що працює, залишається досить низькою – 51,2%.

За прогнозами МВФ, рівень безробіття в країні за підсумками 2021 р. може знизитися до 12,5% (13,2% у 2020 р.) та у 2022 р. – до 11%.

Перспектива економічного зростання

За прогнозами Світового Банку, за підсумками 2021 р. в Туреччині зростання економіки може становити 8,5% на рік, після чого повернеться до більш спокійного приросту в 3% та 4% у 2022 р. та 2023 р. відповідно. Однак дані прогнози передбачають відсутність подальшого поширення обмежень через пандемію COVID-19.

Рівень інфляції залишиться високим, проте поступово може знизитися – до 17,7% у 2021 р., 15% у 2022 р. та 13% у 2023 р. Очікується, що в міру відновлення туризму та експорту дефіцит поточних операцій скоротиться до 3% ВВП у 2021 г.

Торгівля

Експорт із Туреччини представлений такими товарними групами, як: транспорт (13%), обладнання (16%), чорні метали (5,2%), текстиль (5%), пластмаса (4,1%), дорогоцінні метали, каміння, вироби (3,9%), вироби із чорних металів (3,75%), фрукти, горіхи (2,8%).

Серед найбільших країн-імпортерів товарів із Туреччини можна виділити Німеччину (з часткою 9,41%), Великобританію (6,62%), США (6%), Ірак (5,38%), Італію (4,76%), Францію (4,24%), Іспанію (3,94%), Нідерланди (3,06%), Ізраїль (2,77%), Росію (2,65%).

Імпорт товарів у Туреччину складається з таких товарних груп: паливо, нафта (13,1%), перли, дорогоцінне каміння, метали та вироби з них (12,1%), обладнання та механічні частини (16%), наземний транспорт (7) %), чорні метали (6,8%), пластмаса (5,3%), органічні хімічні сполуки (2,7%), фармацевтична продукція (2,2%). Серед найбільших країн-постачальників товарів у Туреччину можна виділити Китай із часткою 10,4%, Німеччину (9,9%), Росію (8,1%), США (5,2%), Італію (4,2%), Ірак (3,7%), Швейцарію (3,5%), Францію (3,2%), Південну Корею (2,6%).

Торгові угоди

Згідно з інформацією міністерства торгівлі Туреччини, країна укладала угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з 38 країнами світу, 11 з яких були анульовані у зв'язку зі вступом цих країн до ЄС. На даний момент у країні діє 22 угоди про ЗВТ, зокрема з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Ізраїлем, Македонією, Боснією та Герцеговиною, Палестиною, Тунісом, Марокко, Єгиптом, Албанією, Грузією, Чорногорією, Сербією, Чилі, Маврикієм, Південною Кореєю, Малайзією, Молдовою, Фарерськими островами, Сінгапуром, Косово, Венесуелою, Великою Британією.

Віднедавна до цього списку можна додати Україну. 3 лютого 2022 р. Україна й Туреччина підписали угоду про Зону вільної торгівлі, що має збільшити взаємний товарообіг. Варто зазначити, що за 9 місяців 2021 р. обсяг торгівлі товарами між Туреччиною та Україною становив $5 млрд (+49,9% на рік), при цьому серед основних товарних позицій можна виділити чорні метали, зернові культури, руду, нафту, автомобілі.

Окреме місце в зовнішній торгівлі Туреччини слід відвести ЄС. Туреччина уклала митний союз з Євросоюзом 31 грудня 1995 р., згідно з яким було скасовано мито, квоти на торгівлю промисловими товарами, а також був гарантований доступ турецьких експортерів на ринок ЄС. Також за умовами угоди Туреччина зобов'язалася привести своє законодавство у відповідність до правил ЄС. При цьому торгівля сільськогосподарською продукцією регулюється в межах системи преференцій між сторонами. З огляду на такий високий рівень інтеграції, відносини між Туреччиною та ЄС, особливо у сфері торгівлі та інвестицій, значно зміцнилися. Зокрема, обсяг торгівлі між Туреччиною та ЄС збільшився з $33 млрд у 1996 р. до $178,6 млрд у 2021 р. У 2021 р. експорт товарів з Туреччини до ЄС досяг $93 млрд, а імпорт із ЄС – $85 млрд. Туреччина є важливим торговим партнером для ЄС, враховуючи те, що Туреччина посідає 6 місце з імпорту та експорту з ЄС із частками 3,8% та 3,6% відповідно.

Туреччина також має міцні торговельні відносини з Росією, які іноді можуть розпалюватися через геополітичні розбіжності. Так, у 2016 році між країнами спостерігалося погіршення відносин через кризу в Сирії, однак з другої половини 2016 року країни відновили інтенсивний двосторонній політичний діалог. Проте загалом країни є важливими торговими партнерами й у 2021 р. обсяг торгівлі становив $30 млрд. Одним із найважливіших елементів відносин між Туреччиною та Росією є енергетика. Так у 2020 р. було відкрито газопровід «Турецький потік». Крім цього, слід зазначити сегмент туризму, який має велику частку у ВВП країни.

Туреччина є однією з країн-засновників Організації економічного співробітництва (ECO) поряд з Іраном та Пакистаном. ECO є важливою платформою, що поєднує Туреччину з республіками Центральної Азії та країнами Південної Азії. Також Туреччина є членом-засновником Світової організації торгівлі (ВТО).

Розглядаючи зерновий комплекс Туреччини, зазначимо, що серед основних зернових країна вирощує пшеницю, кукурудзу, ячмінь, рис, жито та овес.

Політика

Туреччина продовжує боротися зі зростанням інфляції цін на продовольчі товари, яка пов'язана з цілою низкою факторів, таких як: скорочення виробництва зернових культур через посуху у 2021/22 МР, зниження курсу турецької ліри відносно інших основних валют, зростання світових цін на сировинні товари та більші виробничі витрати (на добрива, пестициди, паливо та електроенергію). Крім того, знецінення турецької ліри стосовно долара США за останні кілька місяців створило додаткове економічне навантаження на домогосподарства, підприємства, споживачів та фермерів.

З метою стримування зростання цін на продовольчі товари, 31 грудня 2021 р. уряд Туреччини продовжив нульове імпортне мито на кукурудзу, пшеницю, ячмінь, жито та овес на весь 2022 календарний рік. Раніше уряд запровадив нульове мито на вказані продукти з вересня до грудня 2021 року.

На додаток до зниження тарифів влітку 2021 року президент Туреччини Р. Т. Ердоган доручив державному агентству із закупівлі продовольства Туреччини TMO ініціювати «Дію з регулювання борошна та кормів», яка є довгостроковою стратегією регулювання цін на борошно та корми. В рамках цієї стратегії TMO оголосило, що закуповуватиме і продаватиме імпортне зерно кінцевим споживачам зі знижкою до наступного врожаю, щоб стабілізувати ціни в країні. Згодом з червня 2021 року ТМО закупило 5,75 млн тонн зерна на двадцяти різних тендерах.

Ці закупівлі включають 2,3 млн тонн продовольчої пшениці (в середньому $320 за тонну CIF), 2,8 млн тонн ячменю (в середньому $305 за тонну CIF) та 650 тис. тонн кукурудзи (в середньому $310 за тонну CIF). TMO продає це імпортне зерно зі значною знижкою, яка набагато нижча від цін на спотовому ринку та товарних біржах. На даний час продовольчу пшеницю продають по 2650 турецьких лір за тонну ($196 за тонну), ячмінь по 2050 турецьких лір за тонну ($151 за тонну) та фуражну кукурудзу по 2500 турецьких лір за тонну ($185 за тонну).

Враховуючи ці державні закупівлі зерна, які, як очікується, продовжуватимуться найближчим часом, приватні зернотрейдери більш обережно ставляться до імпорту. Крім того, ймовірність коливань національної валюти до долара США, що продовжуються, невизначеність умов внутрішнього попиту, перспективи додаткового державного втручання в ринок роблять ситуацію ще більш складною. Тому імпортери шукають способи хеджування цих ризиків. За даними операторів ринку, деякі турецькі трейдери замість того, щоб імпортувати самим, зберігають зерно на складах у зоні вільної торгівлі, а потім продають його TMO після укладання контракту в рамках тендера TMO.

Указом президента від червня 2021 року було створено Комітет цінової стабільності (КЦС) для вирішення проблем, пов'язаних зі зростанням інфляції. До складу КЦС входять міністри міністерств фінансів, торгівлі, праці, соціального забезпечення, енергетики та природних ресурсів, промисловості та технологій, сільського та лісового господарств, а також керівник Центрального банку та начальник відділу стратегії та бюджету при президенті. Після свого засідання наприкінці листопада 2021 року Комітет опублікував офіційну заяву, в якій звинуватив інфляцію в країні в зростанні світових цін на сировинні товари внаслідок відновлення світової економіки та внутрішньої посухи.

Пшениця

За останні п'ять сезонів у Туреччині спостерігається зниження виробництва пшениці. За прогнозами експертів USDA, у 2021/22 МР валовий збір зернової може скоротитися до 16,3 млн тонн у порівнянні з 18,3 млн тонн у попередньому сезоні і є мінімальним показником з 2014/15 МР (15,3 млн тонн). Зниження виробництва пшениці в країні обумовлено посушливими погодними умовами та скороченням збиральних площ – до 7,05 млн га порівняно з 7,1 млн га у 2020/21 МР.

Потрібно зазначити, що основні обсяги зернової постачаються з Росії та України і в першій половині 2021/22 МР (червень-листопад 2021 р.), згідно з даними Інституту Статистики Туреччини (TUIK), обсяг імпорту пшениці в країну збільшився на 20% на рік і досяг 5,3 млн тонн, з яких 144 тис. тонн пшениці дурум.

Проте, внаслідок розв'язаної Росією війни в Україні та призупинення роботи морських портів в Україні, обсяг імпорту пшениці в Туреччину може скоротитися до 9 млн тонн (за квітневим прогнозом USDA) порівняно з 11 млн тонн, за попереднім прогнозом, що тим не менш вище за показник у попередньому сезоні.

За даними експертів ІА «АПК-Інформ», обсяг постачання пшениці до Туреччини в період з липня по лютий ц.р. досяг 1,7 млн тонн, що більш ніж удвічі перевищує показник в аналогічний період попереднього МР (655 тис. тонн). Крім того, показник експорту пшениці з України до Туреччини в поточному МР значно перевищує обсяги відвантажень за останні 5 сезонів за аналогічний період.

За оцінками аналітиків ІА «АПК-Інформ», відвантаження пшениці з РФ до Туреччини в липні-лютому 2021/22 МР склало 4,8 млн тонн, що на 22% поступається показникам у аналогічний період попереднього МР. Проте цей показник перевищує середній обсяг постачання російської зернової до Туреччини за останні 5 років у зазначений період.

Обсяг внутрішнього споживання пшениці в Туреччині в поточному сезоні у зв'язку зі зниженим імпортом також знизиться - до 20,6 млн тонн проти 21,5 млн тонн за попереднім прогнозом, що тепер відповідає результату в сезоні-2020/21.

Що стосується експорту, то, за прогнозами USDA, у 2021/22 МР обсяг відвантаження пшениці та похідних продуктів (пшеничного борошна) може становити 6,3 млн тонн.

За оцінками експертів, у першій половині поточного МР (червень-листопад 2021 р.) експорт борошна з Туреччини дещо перевищив показник в аналогічний період у 2020 р. і склав 1,67 млн тонн, а Ірак залишався основним покупцем турецького борошна (750 тис. тонн), за яким слідують Сирія (162 тис. тонн), Ємен (137 тис. тонн) та Джибуті (111 тис. тонн).

Експорт макаронних виробів із Туреччини в першій половині 2021/22 МР становив 723 тис. тонн, з яких 130 тис. тонн було відвантажено у Венесуелу, 114 тис. тонн у Сомалі та 66 тис. тонн у Бенін.

Ячмінь

Виробництво ячменю в країні у 2021/22 МР за прогнозами USDA може скоротитися майже удвічі - до 4,5 млн тонн порівняно з 8,1 млн тонн і досягти мінімального показника з 2014/15 МР через посуху.

На тлі зниження виробництва, оцінка внутрішнього споживання зернової у поточному сезоні у квітневому звіті USDA  була знижена до 7,3 млн тонн, що на 18% нижче показника минулого МР.

Незважаючи на зниження оцінки внутрішнього споживання, суттєве скорочення виробництва ячменю формує необхідність збільшення імпорту зернової, який у поточному сезоні може досягти рекордного рівня. Згідно з прогнозами експертів, у 2021/22 МР імпорт ячменю в Туреччину може досягти 2,8 млн тонн, що на 2 млн тонн перевищить показник минулого сезону. 

За даними аналітиків, у червні-листопаді 2021 р. Туреччина вже імпортувала 1,7 млн тонн ячменю, з яких з України – 668 тис. тонн, Росії – 665 тис. тонн та Румунії – 240 тис. тонн.

Кукурудза

Серед інших зернових культур виробництво кукурудзи в Туреччині у 2021/22 МР, за прогнозами USDA, може знизитися найменше і скласти 6,5 млн тонн (-8% на рік), що зумовлено тим, що посівні площі під кукурудзою оснащені системою іригації. Таким чином, шкода від посухи була меншою.

При цьому прогноз споживання кукурудзи в Туреччині експерти прогнозують на рівні 9,4 млн тонн (+0,9 млн тонн на рік), а імпорт – 3,3 млн тонн (+1 млн тонн на рік). Зазначимо, що дані прогнози були знижені у квітні п. р. через початок Росією війни в Україні, враховуючи те, що РФ є одним із основних постачальників зернової в Туреччину.

За даними TUIK, імпорт кукурудзи в Туреччину за три місяці сезону-2021/22 (вересень-листопад) становив 443 тис. тонн. Основними постачальниками зернової в країну були Росія (150 тис. тонн) та Румунія (141 тис. тонн).

За оцінками ІА «АПК-Інформ», експорт кукурудзи з України в Туреччину в період з липня по лютий п.р. досяг 1,27 млн тонн, що значно перевищує показник в аналогічний період попереднього МР (469 тис. тонн).

За даними ІА «АПК-Інформ», відвантаження кукурудзи з РФ до Туреччини за 8 місяців 2021/22 МР (липень-лютий) досягло 407 тис. тонн, що на 40% вище показників в аналогічний період сезону-2020/21 (291, 3 тис. тонн).

Масличный комплекс

Олійні культури

Політика

Високий рівень інфляції зачепив також олійний сегмент, у зв'язку з чим уряд Туреччини регулює ринок періодичним коригуванням тарифів та довідкових цін, спрямованим на підтримку низьких цін для споживачів навіть за зростання світових цін. Варто зазначити, що минулого року фіксувалося значне підвищення цін на насіння соняшнику та продукти його переробки внаслідок різкого стрибка цін на нафту. На тлі цього ціни на олію підвищилися більш ніж на 60% на рік, що майже удвічі перевищує загальний рівень продовольчої інфляції, який збільшився на 30%.

З метою зниження рівня продовольчої інфляції уряд Туреччини вжив кілька заходів. Зокрема, Турецька рада із зерна імпортувала 5 тис. тонн соняшникової олії за нульовим митом, використовуючи тендер, проведений у лютому 2021 року, й надалі реалізувала імпортний продукт на внутрішньому ринку за нижчими цінами. Оскільки уряд не зміг запобігти підвищенню цін на нафту, Туреччина також оголосила про скасування тарифів на деякі види олії. Відповідно до Указу Президента, опублікованому в Офіційному віснику 20 березня 2021 р., імпортне мито на сире та рафіноване насіння соняшнику та ріпакову олію, а також насіння сафлору та ріпаку було обнулено строком до 30 червня 2021 р. Новим указом Президента від 12 червня 2021 були скасовані тарифи на імпорт насіння соняшнику до подальшого повідомлення та знижено тарифи на нерафіновану соняшникову олію до 10% замість стандартних 36%.

!!! Важливо зазначити, що після вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 р., яке призвело до істотного скорочення поставок продукту з даного регіону, уряд Туреччини вже в середині квітня прийняв рішення скасувати мито на всі види олії, в тому числі соняшникову, яке набуде чинності 9 травня п. р.

Насіння соняшнику займає основну частку виробництва серед олійних культур у Туреччині. За прогнозами USDA, виробництво соняшнику в країні у 2021/22 МР може становити 1,75 млн тонн, що на 12,2% вище показника у 2020/21 МР, на тлі розширення площі сівби – до 760 тис. га проти 720 тис. га в попередньому сезоні. При цьому врожайність соняшнику оцінюється на рівні 2,3 т/га (2,17 т/га у 2020/21 МР), що, однак, поступається показникам урожайності у 2019/20 МР (2,4 т/га) та у 2018 /19 МР (2,52 т/га).

Внутрішнє споживання насіння соняшнику в Туреччині прогнозується на рівні 2,6 млн тонн у поточному сезоні проти 2,58 млн тонн у 2020/21 МР, за умови нормалізації повсякденного життя в країні після пандемії COVID-19.

Обсяги переробки насіння соняшнику у 2021/22 МР аналітики USDA в останньому звіті прогнозували на рівні 2,42 млн тонн, проти 2,7 млн ​​тонн за попереднім прогнозом, що також дещо поступається показникам попереднього сезону. Зниження прогнозу споживання олійної було зумовлене скороченням імпорту соняшнику в Туреччину через початок Росією війни в Україні, враховуючи те, що обидві країни є основними постачальниками олійної в Туреччину. Так, аналітики прогнозують імпорт соняшнику в країну на рівні 0,9 млн тонн, що відповідає показнику попереднього МР.

За оцінками USDA, за 11 місяців 2020/21 МР (вересень-липень) Туреччина імпортувала близько 899 тис. тонн насіння соняшнику, що на 24% поступається показникам в аналогічний період попереднього МР. Основні обсяги імпортувалися з Росії (183 тис. тонн), Болгарії (171 тис. тонн), Молдови (163 тис. тонн).

Кінцеві запаси соняшнику в Туреччині за підсумками 2021/22 МР очікуються на рівні 50 тис. тонн, що удвічі нижче за результат попереднього МР (102 тис. тонн).

Виробництво бавовни в Туреччині у 2021/22 МР аналітики USDA прогнозують на рівні 1,24 млн тонн у порівнянні з 947 тис. тонн у 2020/21 МГ.

Виробництво соєвих бобів у країні займає незначну частку в загальному виробництві олійних культур Туреччини. У поточному МР валовий збір олійних прогнозується на рівні 125 тис. тонн. При цьому обсяги внутрішнього споживання соєвих бобів у країні становлять не менше 2,5 млн тонн на рік й у 2021/22 МР можуть досягти 2,62 млн тонн, що, однак, поступається показникам попереднього МР (2,74 млн тонн).

Високий рівень внутрішнього споживання обумовлений великим обсягом переробки сої в Туреччині, показник якої може досягти 1,5 млн тонн, що поступається результатам попереднього МР (1,7 млн тонн), з яких споживання з боку тваринницької галузі становитиме 1,3 (1,35) млн тонн.

Для забезпечення високого попиту на олійний імпорт сої в Туреччину у 2021/22 МР може становити 2,62 млн тонн (2,74 млн тонн у 2020/21 МР).

Зазначимо, що, за даними експертів ІА «АПК-Інформ», обсяг поставок соняшнику з України до Туреччини в період з вересня по лютий поточного МР склав 20,6 тис. тонн, що поступається показникам в аналогічний період попереднього МР (56,3 тис. тонн).

У той же час Росія у вересні-лютому 2020/21 МР відвантажила Туреччині лише 1,7 тис. тонн соняшнику, що значно нижче за результат в аналогічний період попереднього МР (156,4 тис. тонн).

У Туреччині переважає виробництво соняшникової олії, яке, за прогнозами експертів, складе у 2021/22 МР 1,05 млн тонн проти 1,04 млн тонн у 2020/21 МР. При цьому споживання соняшникової олії в країні, за прогнозами експертів, може дещо знизитися в поточному сезоні – до 1,18 млн тонн у порівнянні з 1,21 млн тонн у попередньому сезоні, що тим не менш перевищує показники попередніх трьох сезонів.

Виробництво соєвої олії в Туреччині у 2021/22 МР може становити 273 тис. тонн (+13,4% на рік), а також бавовняної олії – 226 тис. тонн (+27%) та оливкової – 250 тис. тонн (+19%).

Загалом за останні 5 сезонів у Туреччині спостерігається збільшення споживання олії, зокрема з 2017/18 МР споживання збільшилося з 1,5 млн тонн до 1,7 млн тонн уже у 2021/22 МР.

Імпорт соняшникової олії в Туреччину у 2021/22 МР може зрости до 870 тис. тонн (+12% на рік), оливкової – до 45 тис. тонн (+10 тис. тонн на рік).

Зазначимо, що в поточному сезоні державне агентство із закупівель продовольства Туреччини ТМО провело чотири тендери на імпорт соняшникової олії, закупивши загалом 36 тис. тонн продукту.

Так, імпортер загалом нарощує імпорт соняшникової олії. За оцінками Oil World, у жовтні-лютому 2021/22 МР Туреччина імпортувала рекордні 501 тис. тонн продукту, плюс до цього в березні, за попередньою оцінкою, імпорт продукту становив 110-130 тис. тонн. Це призводить до нарощування запасів олії в країні, які за підсумками лютого, за даними експертів, досягли 360-370 тис. тонн проти 270-280 тис. тонн роком раніше.

За даними ІА «АПК-Інформ», у вересні-лютому 2021/22 МР в Туреччину було поставлено 53,3 тис. тонн соняшникової олії з України, що вище показника в аналогічний період попереднього МР (20,6 тис. тонн), а також перевищує загальний результат за підсумками 2020/21 МР (44,4 тис. тонн). Загалом за останні кілька сезонів можна спостерігати зниження відвантажень продукту в Туреччину.

Росія залишається основним постачальником соняшникової олії в Туреччину. Обсяг імпорту російської олії у вересні-лютому поточного сезону досяг 415 тис. тонн проти 298,1 тис. тонн роком раніше. Загальна динаміка постачання російської соняшникової олії в Туреччину характеризується як підвищувальна.

Виробництво шротів олійних культур у Туреччині сумарно у 2021/22 МР може становити близько 3,4 млн тонн. Виробництво соняшникового шроту може становити близько 1,47 млн тонн, що перевищує показник попереднього сезону (1,25 млн тонн) і є рекордно високим показником. Також значну частку в сумарному виробництві шроту займає соєвий шрот, обсяг якого у 2021/22 МР може становити 1,16 млн тонн (1,31 млн тонн у 2020/21 МР). Виробництво бавовняного шроту в Туреччині, за прогнозами USDA, може становити 679 тис. тонн (+26% на рік).

Обсяг споживання соняшникового шроту в Туреччині може досягти рекордних 2,6 млн тонн (+0,1 млн тонн на рік), а соєвого шроту знизитися – до 1,57 (-0,15) млн тонн.

Враховуючи те, що споживання олійного шроту перевищує обсяги його виробництва в країні, Туреччина у 2021/22 МР може імпортувати 1,2 млн тонн соняшникового шроту і 850 тис. тонн соєвого шроту. При цьому Туреччина досить активно експортує соєвий шрот й у 2021/22 МР експорт цього продукту може становити 500 тис. тонн.

За даними ІА «АПК-Інформ», у Туреччину за два квартали 2021/22 МР (вересень-лютий) з України було поставлено 191,1 тис. тонн продукту порівняно з майже 178 тис. тонн у аналогічний період минулого МР.

Постачання з РФ у зазначений період досягло 167 тис. тонн проти 262,1 тис. тонн в аналогічний період сезону 2020/21.

Більш детальна інформація про розвиток агроринку в Туреччині, виробництво сільгоспкультур та торгівлю з основними торговими партнерами в нових реаліях ринку – війни в Україні, що призвело до істотних змін торгових потоків та перерозподілу світового балансу попиту та пропозиції зернових та олійних культур та продуктів їх переробки, – в ході конференції Grain&Maritime Days in Istanbul 2022, яка пройде в Стамбулі, Туреччина, 25 травня 2022 року.

Катерина Мудріян