Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 3. Експорт. Експорт олійних та продуктів переробки

Джерело

АПК-Інформ

1829

Частина 3. Експорт
3.1. Експорт олійних та продуктів переробки

 

Внаслідок військової агресії Росії в Україні виявилися заблокованими основні шляхи експорту сільськогосподарської продукції - морські порти, що не тільки підриває економічну діяльність країни, але й суттєво вплине на продовольчу безпеку низки країн.

Про шляхи експорту олійних, можливі обсяги відвантаження та нові цінові реалії для аграріїв читайте в даному матеріалі.




Доволі суттєвий обсяг олійних та продуктів переробки експортується з України щосезону – близько 24-30 млн тонн в залежності від цін, врожаю та темпів переробки, і в середньому 97% цього обсягу, згідно з офіційними даними, відвантажувалося морським шляхом. В розрізі культур та продукції ситуація дещо різниться, але серед основних експортних позицій перш за все варто виділити соняшникову олію, соняшниковий шрот, соєві боби та ріпак.

Внаслідок війни в Україні залишився заблокованим суттєвий обсяг олійних та продуктів переробки, що був призначений для експорту, адже лютий-березень – лише середина сезону для олійних. Припинення зовнішньої торгівлі вкрай негативно вплинуло на економіку країни внаслідок недоотримання валютної виручки та напряму відобразилося на українських аграріях, у яких і були зосереджені значні запаси сировини і більшість з яких перед посівною залишилась у дуже скрутному становищі.

При цьому важливо зазначити, що в масштабі світового експорту соєвих бобів припинення відвантаження української культури (1% – доля в світовому експорті сої, згідно з даними USDA) суттєво не вплине на товарообіг та в ключових країнах-імпортерах може бути легко покрито сировиною походженням з інших країн-експортерів. А от компенсувати відсутність на світовому ринку української олії (50% від світового експорту) навряд чи вдасться. Так, можлива часткова заміна в залежності від країни пальмовою, оливковою чи іншими альтернативними оліями, але в довгостроковій перспективі дефіцит саме харчової олії може призвести до більш суттєвого зростання цін на продукцію і, що більш важливе – зниження її доступності, крім того, це вплине і на потенціал виробництва біопалива в світі.

Саме тому важливими з самого початку війни як для української сторони, так і для основних імпортерів були пошук та налагодження нових шляхів експорту української продукції, а також модернізація існуючих логістичних потужностей на західному кордоні країни. Оскільки територіально Україна граничить з країнами Євросоюзу, цілком логічно, що основний потік експорту наразі спрямований у цьому напрямку, але логістика залишається слабким місцем в майже налагодженому ланцюзі збуту.

Цілком зрозуміло, що досягти довоєнних обсягів експорту через західний кордон не вдасться, але розвантажити внутрішню інфраструктуру за кілька місяців та звільнити склади перед початком збирання нового врожаю хоч частково все ж вдасться.

При цьому варто зазначити, що на ЄС і до війни припадала значна частку в обсязі поставок олійних та продуктів переробки з України – трохи більше 40% за сезон. Тому після налагодження відвантаження з України перш за все наразі відбувається насичення європейського ринку, а вже потім – планування експорту з європейських портів до інших регіонів.

Крім того дуже важливим є те, що Євросоюз та Велика Британія скасували всі тарифні квоти та імпортні мита для української продукції на 1 рік.

Так, станом на початок травня для України є декілька варіантів експорту, але всі вони обмежені пропускною здатністю:

  • українські річкові порти (Рені, Ізмаїл). До війни вони були не популярні, але зараз планується модернізація існуючих терміналів та будівництво нових;
  • пункти пропуску для автотранспорту на західному кордоні. По суті, шлях використовувався і до війни, але незначною мірою;
  • пункти пропуску для залізничного транспорту (понад 30 терміналів уздовж усього західного кордону, з яких лише близько 16 для наливних вантажів). Аналогічно автошляхам ці переходи використовувались і раніше, але з початку війни їх завантаження значно збільшилося, і з’явилась нагальна потреба в модернізації інфраструктури і розширенні пропускної здатності.

Крім того, свої послуги для відвантаження української продукції до інших регіонів світу готові надавати більше 10 європейських морських портів.

Також варто виділити і основні негативні чинники, що створюють додатковий тиск на роботу агроринку:

  • подорожчання та брак палива;
  • суттєве зростання цін на перевалку продукції;
  • падіння цін на українську продукцію через обмежений попит;
  • планомірні ракетні обстріли російськими військами залізничної інфраструктури в Україні та ін.

З урахуванням цих та інших факторів далі розглянуто варіанти розвитку подій та прогнози експорту в розрізі основних експортних позицій для України на олійному ринку.

 

Соняшник та продукти переробки

Україна є світовим лідером з виробництва соняшнику (31% - частка на світовому ринку згідно з даними USDA) та експорту соняшникової олії (50%) і постачає продукцію до близько 180 країн світу.

Вже близько 20 років соняшник традиційно переробляється всередині країни: внутрішнє споживання до сезону-2021/22 складало близько 98-99%, тоді як експорт в основному не перевищував 1,5% від загальної пропозиції. Таке співвідношення пояснювалося перш за все наявністю експортного мита (10%), а також високим попитом з боку переробників та доволі привабливими цінами на сировину. При цьому в рамках торгових погоджень з країнами ЄС експортне мито на дану культуру для відправок у напрямку Євросоюзу поетапно знижувалося кілька років поспіль, що, тим не менш, не сприяло суттєвому відтоку соняшнику з України.

Але ситуація змінилася з початком війни і повним припиненням експорту соняшникової олії через морські порти. І поки учасники українського ринку оговтувалися від першого шоку та одночасно шукали нові шляхи збуту своєї продукції, на світовому ринку утворився значний дефіцит соняшникової олії. Як наслідок, поряд з високим попитом на українську продукцію, на зовнішньому ринку значно зріс попит на український соняшник.

І хоч його відвантаження, як і іншої сировини та продукції з країни, наразі обмежений пропускною здатністю західних переходів, вже другий місяць поспіль ми спостерігаємо суттєвий приріст експорту соняшнику. За березень-квітень 2022 р., за попередніми даними, з України було відвантажено близько 125 тис. тонн соняшнику, що майже в 3 рази перевищує експорт олійної за першу половину поточного сезону. В той же час, за непідтвердженими даними, обсяг експорту соняшнику в березні-квітні в рази перевищує офіційні дані, оскільки через певні переходи мав місце «сірий» експорт, що дійсно цілком міг бути в теперішніх умовах, але проти обсягу, що фігурував в новинах про розкриття схем, свідчить пропускна здатність нині функціонуючих річкових портів та сухопутних переходів.

Так, основним вузьким місцем поточного експорту є логістика, а саме – суттєве перенавантаження доступних морських портів та західних переходів (залізничних та авто), черги з вагонів і автотранспорту в кілька десятків кілометрів, що не дозволяє відновити експорт продукції до показників довоєнного часу.

Водночас, коли українські оператори намагаються налагодити експорт олії, який поки що стикається зі значними логістичними проблемами, ряд сусідніх країн для прискорення ліквідування дефіциту олії пропонує допомогу з переробкою соняшнику на базі заводів в ЄС (в основному Болгарія та Румунія). Тобто весь соняшник, що буде відвантажено з України, з великою вірогідністю буде перероблений в Євросоюзі.

Тут варто зазначити, що з початку поточного сезону дуже багато аграріїв притримували свої запаси, розраховуючи реалізувати соняшник в другій половині сезону за більш привабливими цінами. І, внаслідок припинення роботи суттєвої кількості переробних підприємств через війну та відсутності традиційних шляхів збуту даної культури, наразі Україна має великі залишки олійної, що вже значно відобразилося на цінах. Так, під натиском величезної пропозиції з кінця березня ціни попиту на соняшник почали знижуватися і на кінець квітня зменшилися в середньому на 130 USD/т.

Але, враховуючи поточні реалії, за нашими даними, до кінця сезону з країни може бути експортовано ще близько 350-400 тис. тонн соняшнику. Тобто за сезон в цілому експорт олійної може досягти багаторічного для країни максимуму, склавши близько 570 тис. тонн (приріст в 3 рази до попереднього сезону), а частка зовнішніх відвантажень може сягнути 3,4%. Тим не менш, навіть такий показник в масштабах виробництва соняшнику в Україні залишиться незначним та не вплине на стан олійної галузі всередині країни.

В подальшому очікується скорочення місячного експорту соняшнику до ЄС по мірі насичення ринку. При цьому даний показник значною мірою залежатиме від попиту європейських заводів через те, що скоро почнеться новий сезон переробки ріпаку.

В наступному сезоні експорт соняшнику очікується також на доволі високому рівні (близько 550 тис. тонн), що, враховуючи очікуване скорочення виробництва олійної в Україні через меншу посівну площу, може збільшити частку експортних відвантажень до майже 4%. Проте даний показник буде суттєво залежати від подальшої ситуації в Україні та прогнозів виробництва олійних культур в ЄС в 2022 р.

 

Соняшникова олія

Україна протягом багатьох років є лідером з виробництва та експорту соняшникової олії у світі – частка 31% та 47% (за підсумками 2020/21 МР – USDA) відповідно. Але через російську агресію цілком можливо, що в поточному сезоні першість буде втрачено, оскільки з початком війни значна частина переробних потужностей в країні зупинилась.

Соняшникова олія для України є ключовою експортною позицією в олійному сегменті – об’єми відвантаження в останні кілька сезонів складали в середньому близько 6 млн тонн, або не менше 90% від загальної пропозиції даної продукції на внутрішньому ринку.

Географія експорту української олії до війни була дуже широкою, але серед ключових імпортерів варто виділити Євросоюз, який в поточному сезоні вийшов на перше місце серед покупців з часткою 32,4% за вересень-лютий. Разом з високою якістю української продукції, територіальною наближеністю та налагодженою логістикою варто зазначити відсутність імпортного мита для української соняшникової олії, яке було відмінено ще в 2014 р. в рамках погоджень про асоціацію між Україною та ЄС.

Також серед головних імпортерів варто виділити Індію з часткою 32% та Китай, що суттєво скоротив в сезоні-2021/22 закупку української олії (-58%), зменшивши свою частку до 11%.

Враховуючи всі умови, наразі країни Європейського Союзу залишаються одними з основних імпортерів української олії та які через заблоковані українські порти одними з перших відчули нестачу пропозиції даної продукції.

В короткостроковій перспективі в Європі частково соняшникову олію українського походження можна замінити продуктом місцевого виробництва, оскільки ЄС сам є значним виробником даного продукту, оливковою чи іншими альтернативними оліями. Але повністю компенсувати дефіцит даного продукту у світовому масштабі без стабільних поставок з України в довгостроковій перспективі навряд чи вдасться.

Варто зазначити, що основний об’єм від усіх експортних відвантажень української соняшникової олії до війни відбувався морським шляхом. З початку поточного сезону частка відвантаження даним транспортом складала близько 96-97% щомісяця, інше – сухопутним транспортом. В натуральному обсязі сухопутним транспортом – лише близько 20-24 тис. тонн.

Після блокування портів та припинення експорту 24 лютого вже на початку березня в світі почала формуватися глобальна нестача соняшникової олії. Як наслідок, ціни попиту та пропозиції зросли на світовому ринку до нових максимумів на всі рослинні олії. Зокрема, вартість соняшникової олії на умовах FOB Роттердам на початку березня досягла історичного максимуму – 3000 USD/т. Це було короткочасно, і протягом першої половини березня торгів майже не було. Ціни пропозиції аргентинської соняшникової олії у вказаний період досягли 2350 USD/т FOB Аргентина.

Ціни попиту на українську соняшникову олію на умовах DAP-Україна протягом березня також зростали і в кінці вказаного місяця досягли максимуму для сегменту – 2000-2060 USD/т. Після поступового відновлення українського експорту і часткового насичення європейського ринку, з початку квітня ціни на даний продукт зазнали зниження, але залишились на доволі високому рівні за підтримки кон’юнктури в сегментах альтернативних олій.

Незважаючи на те, що березневі відвантаження української олії (106 тис. тонн) – це місячний мінімум за багаторічний період, варто зазначити, що це рекорд для експорту через західні кордони. І вже в квітні цей рекорд було поновлено. В квітні з України було експортовано 152 тис. тонн олії (+42% до показника попереднього місяця).

Але, враховуючи масштаби українського олійно-жирового сектору, в цілому експорт олії в березні-квітні залишався доволі низьким, щоб можна було відновити переробку соняшнику до потенційно можливого в умовах війни рівня. При цьому за повні 2 місяці роботи оператори ринку відмічали ряд труднощів, серед найбільш поширених варто виділити такі:

  • введення ліцензування на експорт соняшникової олії, яке досить швидко було відмінено;
  • попит присутній в основному на фасовану продукцію;
  • нестача контейнерів;
  • контракти на поставку соняшникової олії укладалися з постачанням у найближчі дати (практично на споті) і нерідко з умовою оплати тільки після перетину продукцією українського кордону;
  • логістичні труднощі: брак автотранспорту, перенавантаження залізничних переходів та ін.

При цьому відвантаження з України наразі відбувається не тільки сухопутними шляхами. Так, згідно з оперативними даними, майже третина від загального експорту у квітні припала на морський та річковий транспорт.

Варто зазначити, що географія експорту – це здебільшого країни Європи. При цьому об’єми відвантаження знаходяться в межах довоєнних місячних показників експорту української олії у даному напрямку. Тобто наразі відбувається насичення потреб європейського ринку, і відвантаження української олії за іншими ключовими для країни напрямками без відновлення роботи портів поки що виглядає малоймовірним, але цілком можливим. Так, європейські порти готові надавати послуги з подальшого відвантаження української продукції, але все знову таки впирається в логістику, її вартість, наявність контейнерів та ін.

Тому поки що українські експортери більше зосереджені на покупцях у Європі. При цьому фіксуються незначні контейнерні відправки до більш віддалених портів призначення.

Всього за вересень-квітень 2021/22 МР з України було експортовано близько 3,3 млн тонн соняшникової олії, що на 15% поступається показнику в аналогічний період попереднього сезону. На європейські країни прийшлось 32% від загального обсягу поставок.

Згідно з оцінками ІА «АПК-Інформ», до кінця поточного сезону (у травні-серпні) Україна через західні кордони може експортувати ще близько 600 тис. тонн олії, чого більш ніж достатньо для закриття імпортного попиту на соняшникову олію на європейському ринку збуту.

Звісно, такого об’єму можливо досягнути за умови безперебійної роботи переходів на західних кордонах, нині функціонуючих портів, злагодженої логістики та якщо бойові дії не будуть набувати ще більшого масштабу і не розповсюджуватимуться на інші області.

Зазначимо, що, за оновленими оцінками USDA, імпорт соняшникової олії країнами Євросоюзу в сезоні-2021/22 очікується на рівні 1,5 млн тонн та ще близько 300 тис. тонн – до Великої Британії. При цьому за вересень-квітень поточного сезону, за даними Єврокомісії, до країн ЄС вже було імпортовано близько 1,45 млн тонн, з яких 82% – олія українського походження.

Тобто, для Євросоюзу Україна поки що залишається ключовим постачальником олії. Але, враховуючи всі ризики та невизначеність з подальшим українським експортом в умовах війни, очікується нарощування імпорту країнами ЄС олії аргентинського походження, молдавського та ін., що вже спостерігалося протягом квітня.

Попри всі труднощі, наразі в Україні планується модернізація нині діючих річкових портів, а АТ «Укрзалізниця» працює над збільшенням мінімум удвічі пропускної спроможності західних залізничних прикордонних переходів із країнами ЄС, що дозволить збільшити експортні відвантаження олії за даними напрямками.

Наша оцінка експортного потенціалу соняшникової олії на новий сезон-2022/23 поки що доволі оптимістична і на практично довоєнному рівні – 5,1 млн тонн (+30% до 2021/22 МР), але буде залежати від подальшого розвитку подій в Україні та може бути скорегованою.



Соняшниковий шрот

Соняшниковий шрот в Україні орієнтований на експорт на фоні відносно стабільного внутрішнього попиту. Частка зовнішніх відвантажень від загальної пропозиції в останні кілька років складала в середньому 80%. В натуральному вираженні – це близько 4,2-5,2 млн тонн в залежності від урожаю соняшнику та обсягів переробки.

Крім того, для України соняшниковий шрот – друга за обсягами та рівнем важливості експортна позиція на олійному ринку після соняшникової олії. А в світовому рейтингу експортерів Україна має першість – частка українського соняшникового шроту складає близько 54% (за підсумками 2020/21 МР – USDA) у загальному обсязі світової торгівлі.

В березні після деякого простою багатьох заводів ринок намагався перш за все налагодити поставки продукції на внутрішньому ринку та заповнити внутрішній дефіцит шроту/макухи, а вже потім частково відновити експорт, оскільки запаси продукції на підприємствах були досить значні, а внутрішня потреба з початком війни дещо скоротилася. Варто враховувати, що значна частина цих залишків була зосереджена на терміналах в портах і зворотна їх вигрузка доволі проблематична.

Але, якщо у випадку з олією основний ринок збуту у довоєнний час для України залишився доступним, то поставки на ключовий для українського соняшникового шроту ринок – Китай (частка 54% в загальному українському експорті продукту за вересень-лютий поточного МР) – поки що призупинені. На країни ЄС у першій половині 2021/22 МР припало близько 21% від експорту та ще приблизно 2% – на Великобританію.

Також стабільні відправки українського шроту до війни спостерігались у напрямку Туреччини та Білорусі. Та якщо до першої країни відновлення відвантаження цілком ймовірне найближчим часом через європейські порти, то до другої – поки що виглядає маловірогідним.

Крім того, того обсягу соняшникового шроту, який наразі вдається перевантажувати через західні переходи, поки що не вистачає навіть для закриття імпортного попиту країн Європи. А, враховуючи санкції, що обмежують торгівлю шротом російського походження та обслуговування російських суден, найближчим часом на європейському ринку дефіцит даного продукту закрити повністю не вдасться.

Згідно зі звітами Єврокомісії, в поточному сезоні країни ЄС щомісяця імпортують в середньому 180 тис. тонн шроту. Всього за вересень-квітень до регіону було ввезено близько 1,7 млн тонн соняшникового шроту. При цьому частка російського шроту в загальному обсязі імпорту Євросоюзом за вказаний період дещо збільшилася, склавши 41%, а українського – знизилася до 35%.

Український шрот опустився на друге місце на фоні ускладненого експорту внаслідок заблокованих портів. При цьому країни ЄС намагалися заповнити дефіцит на внутрішньому ринку російським та аргентинським шротом. Але в подальшому закупки російської продукції будуть ускладнені санкціями, внаслідок чого попит на українську продукцію очікується на високому рівні, але ціни, найімовірніше, будуть під тиском великої пропозиції і низької пропускної здатності переходів.

Тобто, для ЄС Україна може залишитись одним з головних постачальників соняшникового шроту.

Одразу після різкого припинення відвантаження української продукції через порти ціни попиту на продукцію значно зросли та до початку квітня сягнули піку – 350-360 USD/т DAP західні переходи (+16% за березень). Але вже протягом вказаного місяця ціни почали знижуватися внаслідок збільшення працюючих заводів та зростання пропозиції.

В березні експорт соняшникового шроту з України склав всього лише 60 тис. тонн, що через ускладнену логістику та перенавантаження на західних переходах стало мінімальним місячним показником відвантаження за багаторічний період. А вже в квітні цей мінімум був оновлений – експорт склав всього 48 тис. тонн.

 

Практично весь обсяг був направлений до країн Європи. При цьому, за даними Єврокомісії, до регіону ЄС у березні надійшло близько 100 тис. тонн українського шроту, частина з якого була відвантажена ще у лютому. Але тижневі поставки української продукції з другої половини березня знизилися більш суттєво. Так, за перший тиждень квітня країнами ЄС було імпортовано лише близько 4 тис. тонн продукції.

Всього, за нашими даними, в вересні-квітні 2021/22 МР з України було експортовано близько 2,6 млн тонн, що на 21% поступається показнику в аналогічний період попереднього сезону.

Наша оцінка можливого експорту в травні-серпні 2022 р. доволі оптимістична – близько 700-740 тис. тонн, але може бути скорегована в залежності від подальшої ситуації в країні, а також обстановки на переходах.

Потенціал експорту соняшникового шроту в наступному сезоні також доволі оптимістичний – близько 4 млн тонн (+18% до 2021/22 МР), але буде залежати від аналогічних факторів, що і для сегмента соняшникової олії.

 

Ріпак

Ріпак в Україні – це експортно- орієнтована культура, частка експортних відвантажень якої складає в середньому 86%, а частка в світовому обсязі експорту – близько 20% (USDA).

При цьому варто зазначити, що близько 80-95% від загального експорту ріпаку з України відвантажується в перші 4-5 місяців після початку збирання нового врожаю.

Тобто, в поточному сезоні блокування портів вже ніяк не відобразиться на ринку даної олійної культури, оскільки експортний потенціал ріпаку вже майже вичерпано.

В березні та квітні з України спостерігалися незначні відвантаження – 7 тис. тонн та 11 тис. тонн відповідно.

До кінця поточного сезону (травень-червень), за нашими оцінками, з України ще може бути вивезено близько 7-10 тис. тонн. Всього за 2021/22 МГ експорт українського ріпаку може сягнути 2,7 млн тонн (+13% до попереднього сезону). Тобто ріпак може стати єдиною позицією на олійному ринку, експорт якої в поточному сезоні зросте відносно попереднього.

При цьому, згідно з нашими оцінками, в наступному сезоні очікується скорочення обсягів експорту ріпаку на 20% до показника 2021/22 МР – до 2-2,2 млн тонн, перш за все через очікуване зниження збиральної площі та врожаю олійної.

Крім того, традиційної динаміки експорту, коли майже весь обсяг ріпаку відвантажувався на початку сезону, найімовірніше, теж спостерігати не будемо, оскільки його збирання співпадає за термінами із збиранням ранніх зернових, а, отже, на західних переходах можуть спостерігатись суттєві затори. Проте, враховуючи традиційну товарну структуру експорту до ЄС та цінові індикативи, цілком можливо, що в пріоритеті будуть саме поставки ріпаку.

Також варто зазначити, що основним імпортером українського ріпаку традиційно є країни Європи, їх частка в загальному обсязі експорту з України в липні-лютому 2021/22 МР склала 75%.

Отже, основний ринок збуту для України не втрачено, і, вірогідно, що весь експортний потенціал олійної в новому сезоні буде реалізовано.



Соя та продукти переробки

Частка експорту соєвих бобів від загальної пропозиції помітно скорочувалась протягом кількох сезонів і в 2020/21 МР склала близько 46% проти 66% у 2017/18 МР. На фоні блокування основного шляху експорту сої та суттєвого зниження обсягів відвантаження даної культури, починаючи з березня 2022 р., частка експорту в 2021/22 МР може знизитись до мінімальних з 2011/12 МР 36%. При цьому кінцеві залишки сої в Україні можуть збільшитися до рекордних 722 тис. тонн, що в 15 разів більше за показник попереднього сезону.

Так, експорт соєвих бобів з України щосезону до 2020/21 МР складав близько 2,5 млн тонн, що є доволі значним обсягом для українського ринку, але в світовому масштабі не є суттєвим, і відсутність поставок може бути дуже швидко заповнена продукцією іноземного походження, особливо враховуючи помірне зниження попиту та відвантаження на зовнішньому ринку в останні два сезони. Проте в умовах скорочення південноамериканського врожаю сої в поточному сезоні відсутність українських соєвих бобів все ж буде помітною, в тому числі сої без ГМО, яка все ще користувалась популярністю на європейському ринку.

Враховуючи нинішні умови, Євросоюз поки що буде основним імпортером української сої і не лише через географічну наближеність і збільшений попит у поточному сезоні (+14% до закупок за першу половину МР).

Так, ключовий імпортер даної культури з України до війни – Туреччина – ще з початку поточного сезону значно зменшила закупки (-34% за вересень-лютий) внаслідок переорієнтації на трохи дешевшу американську сою, але в даному напрямку цілком можливе відновлення відвантаження української сої, наприклад, з румунського порту Констанца, що може статися внаслідок зниження цін на сировину на українському ринку. Так, лише за квітень українська соя на західному кордоні (DAP) втратила близько 20 USD/т.

А от ринок третього за величиною покупця попередніх сезонів – Білорусі – для України закритий на невизначений час.

Таким чином, основний потік експорту поки що буде зосереджений в напрямку ЕС, при цьому європейський попит більшою мірою може бути направлений на сою без ГМО та органічну.

Експорт соєвих бобів у березні через війну та заблоковані порти склав всього лише близько 37 тис. тонн (-76% до показника лютого), що стало мінімальним місячним показником відвантажень з жовтня 2021 р. У квітні спостерігався незначний приріст експорту – було відвантажено 48 тис. тонн (+31% до березня).

Практично весь обсяг у березні-квітні був поставлений в напрямку країн Європи. Всього за вересень-квітень 2021/22 МР з України було експортовано 968 тис. тонн сої (-28% до показника в аналогічний період попереднього сезону), з яких майже 41% - до країн ЄС.

За нашими оцінками, через значне навантаження на логістику та якщо роботу портів не буде розблоковано, до кінця поточного сезону ще може бути експортовано лише близько 300-320 тис. тонн сої.

Наш прогноз експорту сої на поточний маркетинговий рік був знижений до 1,3 млн тонн, що на 13% нижче за показник попереднього сезону та може стати мінімальним показником з 2014/15 МР, але найближчим часом ще може бути скорегованим.

Експортний потенціал в новому сезоні-2022/23 поки що оцінюється нами в 1,6 млн тонн (+25%), але буде залежати від подальшого розвитку ситуації в Україні та навколо неї.



Основні ризики та фактори експортного потенціалу

В умовах необхідності відновлення притоку валютної виручки в країну, поповнення оборотного капіталу учасників аграрного ринку задля нормальної подальшої роботи, а також з метою звільнення потужностей зі зберігання перед прийомкою нового врожаю, поновлення українського експорту є дуже важливим. При цьому серед основних факторів та ризиків, яких майже щодня стає все більше, варто виділити наступні:

  • подальший розвиток ситуації в Україні через військову агресію Росії;
  • руйнування залізничної інфраструктури російськими військовими;
  • ефективність логістики, навантаження на західні переходи при експорті продукції, наявність вільних контейнерів, вагонів, автотранспорту та водіїв;
  • суттєві черги на залізничних переходах;
  • робота над спрощенням вимог до перевезення автомобільним транспортом в напрямку ЄС;
  • налагодження відвантаження української продукції з європейських портів;
  • рівень попиту на українську олійну продукцію та сировину, а також рівень пропозиції;
  • подальша можливість роботи українських заводів та ін.

 

 

 

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 1. Виробництво

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Зернові культури та продукти їхньої переробки

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Олійні культури та продукти їх переробки

 

Світлана Киричок

Аналітик олійного ринку

 



Реклама

Вхід