Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 3. Експорт. Експорт зернових культур

Джерело

АПК-Інформ

15245

Частина 3. Експорт
3.2. Експорт зернових культур

 

Україна є одним із ключових експортерів на зовнішній ринок таких зернових культур як пшениця, кукурудза та ячмінь, їх виробництво всередині країни значно перевищує внутрішнє споживання. Та воєнне вторгнення Росії на територію України призвело не тільки до збоїв у роботі ланцюжків постачання агропродукції на внутрішньому ринку, але й до зупинки роботи українських морських портів, на які припадає близько 99% сукупного експорту зерна, і як наслідок – паралізація постачання зернових на зовнішній ринок, очікування високих перехідних залишків та скорочення посівних площ під ярими культурами у 2022 році, що призведе до суттєвого зниження виробництва зернових і їх експортного потенціалу у 2022/23 МР.

У даному матеріалі аналітики ІА «АПК-Інформ» проаналізували вплив факторів, що сформувалися в Україні під час війни, на подальші тенденції в розподілі зернових культур у 2021/22 МР і зробили свої прогнози стосовно експорту на майбутній сезон.


 

Географія експорту

Традиційно в Україні левова частка валового збору зерна йшла на експорт і в середньому за останні три сезони коливалася в межах 70-73%, тоді як частка врожаю, необхідна для внутрішніх потреб, не перевищувала 30%.

Значна перевага експорту над внутрішньою потребою характерна для основних зернових, пшениці та кукурудзи, тоді як для нішевих культур спостерігається зворотна тенденція, в сегменті ж ячменю частка експорту несуттєво перевищує його внутрішнє споживання.

Слід зазначити, що до воєнного вторгнення РФ в Україні експортний потенціал ячменю був реалізований на 95% (у лютому оцінювався в 6,0 млн тонн), пшениці – на 81% (22,5 млн тонн), а кукурудзи – на 60% (30,0 млн тонн).

З початком війни Уряд України встановив заборону на експорт деяких зернових культур, таких як овес, просо, гречка та жито для забезпечення продовольчої безпеки в країні під час воєнного стану, а також ввів обов’язкове ліцензування експорту пшениці та кукурудзи. Згодом для кукурудзи цю процедуру за запитом учасників ринку скасували внаслідок суттєвого перевищення врожаю зернової над її внутрішньою потребою та очікування рекордно високих перехідних залишків культури на кінець 2021/22 МР на тлі обмеженої можливості подальшої реалізації її експортного потенціалу.

 

Пшениця

Україна входить у ТОП-5 основних експортерів пшениці. За даними USDA, її частка у світовому ринку за останні три сезони в середньому складала 9%. З 2018/19 по 2020/21 МР відношення відвантаженої на зовнішній ринок зернової до її виробництва в країні коливалося в межах 63-73%. У 2019/20 МР експорт української пшениці склав рекордні 20,6 млн тонн при урожаї 28,3 млн тонн.

Сезон-2021/22 ознаменувався новим максимумом у валовому зборі культури (32,2 млн тонн, +29% до урожаю 2020/21 МР), очікувалося і досягнення нового рекордного рівня експорту зернової. Та війна внесла свої корективи. Внаслідок унеможливлення роботи портів в акваторіях Азовського та Чорного морів відвантаження пшениці на зовнішній ринок практично зупинилося, адже основними покупцями зернової є країни Північної Африки, Південно-Східної і Південної Азії та Близького Сходу, поставки зерна в які здійснюються морським транспортом. Таким чином, у 2021/22 МР експорт пшениці з України очікується на рівні 18,6 млн тонн (+12% до сезону-2020/21).

Головними імпортерами пшениці з України не один сезон залишаються Єгипет та Індонезія, їх частка в загальному обсязі відвантажень зернової на зовнішній ринок складає близько 15-16%.

Індонезія за рахунок української зернової за останні три сезони покривала 24-27% своєї імпортної потреби. Оскільки пік закупівель Індонезією зернової з нашої країни припадає на серпень-листопад, за 8 місяців 2021/22 МР Україна вже забезпечила 24% очікуваного імпортного попиту в даному напрямку, який, за оцінкою експертів USDA, очікується на рівні 11,0 млн тонн. Індонезійський ринок у сегменті пшениці є доволі диверсифікованим, потреба в зерновій також покривається за рахунок поставок з Канади, Аргентини, США та Австралії, тому в разі затягнення війни в Україні присутність цих держав на зазначеному ринку може суттєво збільшитись.

Частка присутності України на єгипетському пшеничному ринку з 2018/19 по 2020/21 МР у середньому складала 22% і максимально досягла 29% у сезоні-2019/20. За 8 місяців поточного сезону Україна встигла експортувати до Єгипту 2,7 млн тонн зернової, що складає 23% очікуваного імпорту (12,0 млн тонн за прогнозом USDA). Основну конкуренцію нашій державі на даному напрямку складають Росія (в середньому близько 60% загального імпорту за останні три сезони) та країни ЄС (близько 15% імпортної потреби). Але в ситуації, яка склалася в Чорноморському регіоні, Єгипту для забезпечення власного попиту поставки з України можна компенсувати за рахунок нарощування закупівлі пшениці з країн Євросоюзу або шукати інших постачальників, наприклад Індію, Австралію.

Із серпня 2020 р. українську зернову також активно почав купувати Пакистан (у 2020/21 МР уряд даної країни дозволив приватному бізнесу імпорт пшениці для стабілізації внутрішніх цін та формування запасів для забезпечення продовольчої безпеки внаслідок пандемії коронавірусу у світі), і, за результатами 2020/21 МР, його частка в сукупному експорті української зернової склала 8% (1,4 млн тонн), при цьому присутність України на пакистанському ринку пшениці склала 39%. У сезоні-2021/22 Пакистан встиг імпортувати з нашої країни 1,5 млн тонн зернової (+5% до аналогічного показника 2020/21 МР), що відповідає 77% його очікуваного імпорту (1,9 млн тонн за прогнозами USDA). У зв’язку з блокадою українських морських портів дана країна може переключитися на закупівлю пшениці, наприклад, з Індії, Австралії чи країн ЄС.

Що стосується Бангладеш, то обсяги експорту пшениці з України в указаному напрямку з кожним сезоном поступово зменшуються і якщо за результатами 2020/21 МР дана країна займала четверту позицію в рейтингу основних імпортерів, то за підсумками 8 місяців поточного сезону спустилася на сьому сходинку.

Потрапляння Туреччини в ТОП-3 основних імпортерів української зернової у 2021/22 МР має тимчасовий характер, так як різке зростання її закупівель пов’язане із суттєвим зниженням власного виробництва пшениці у 2021 р. Традиційно ж левову частку імпортного попиту Туреччина компенсувала за рахунок зернової з РФ (81% у середньому за останні три сезони), тоді як присутність України на даному ринку, за винятком 2021/22 МР, не перевищувала 13%.

Що ж стосується 2022/23 МР, то через можливе скорочення виробництва зернової по відношенню до урожаю поточного сезону на 47%, до 17,1 млн тонн, її експортний потенціал може скласти всього 12,3 млн тонн, що на 34% нижче показника 2021/22 МР. Скорочення обсягів відвантаження української пшениці знизить присутність нашої країни на ринках основних її імпортерів, а покупцям прийдеться шукати альтернативних постачальників зернової, щоб покрити імпортну потребу.

 

Кукурудза

За даними USDA Україна, починаючи з 2008/09 МР, стабільно входить до ТОП-5 основних експортерів кукурудзи. У 2018/19 МР відвантаження зернової досягли історичного максимуму, склавши практично 30,0 млн тонн, що відповідає 17% загального світового експорту культури. В сезоні-2021/22 було досягнуто новий рекорд валового збору кукурудзи, який, за даними ДССУ, склав 42,1 млн тонн (+39% до урожаю 2020/21 МР), а експортний потенціал української зернової ще в лютому поточного року оцінювався в 30,0 млн тонн. Та на тлі блокування роботи українських морських портів внаслідок воєнного вторгнення Росії прогноз експорту кукурудзи знижено до 20,8 млн тонн (-13% до показника 2020/21 МР), а перехідні залишки на кінець поточного сезону очікуються на рекордно високому рівні (12,3 млн тонн, що в 6,1 раза більше показника 2020/21 МР).

Основними імпортерами української кукурудзи традиційно є Китай та ЄС, у 2020/21 МР їх частки в загальному експорті зернової склали 36% і 24% відповідно.

Із 2018/19 по 2020/21 МР експорт зернової з України в Китай виріс більш ніж удвічі, з 3,8 млн тонн до 8,5 млн тонн, при цьому, за даними USDA, потреба китайського ринку в імпортній сировині за вказаний вище період зросла в 5 разів, з 4,5 млн тонн до 29,5 млн тонн, що спричинило зниження частки української кукурудзи в загальному імпорті Китаю з 85% до 29%. За 5 місяців поточного сезону Україна встигла експортувати в даному напрямку 5,5 млн тонн зернової, що на 17% більше аналогічного показника сезоном раніше і складає 24% очікуваного імпорту Китаєм (23,0 млн тонн за прогнозом USDA). Подальший експорт української кукурудзи в даному напрямку поки що унеможливлюється у зв’язку з припиненням роботи морських портів внаслідок постійних обстрілів території нашої країни. Тому найімовірніше, що на китайському ринку в поточному сезоні зросте присутність американської кукурудзи, також можливі закупівлі зернової з ЄС та Аргентини.

Країни ЄС за рахунок української кукурудзи за останні три сезони покривали в середньому 60% своєї імпортної потреби. З цього обсягу близько 59% зернової сумарно йшло в напрямку ключових покупців Іспанії та Нідерландів. За 5 місяців 2021/22 МР дані країни встигли імпортувати з України 2,6 млн тонн та 1,3 млн тонн кукурудзи відповідно, що на 82% та 5% перевищує аналогічний показник сезоном раніше. При цьому загальний обсяг відвантажень української кукурудзи до Євросоюзу з жовтня по лютий поточного сезону склав 7,4 млн тонн, перевищивши показник 2020/21 МР на 69%. На даний час країни ЄС залишаються єдиним доступним напрямком експорту зерна з України.

Також вагоме місце в рейтингу ключових імпортерів кукурудзи з України займає Єгипет, але обсяги його закупівель з кожним сезоном поступово зменшуються. Якщо за результатами 2018/19 МР частка української зернової в загальному імпорті Єгипту складала 32%, то у 2020/21 МР знизилась до 24%. Єгипетський імпорт кукурудзи є доволі диверсифікованим, крім української, в значних обсягах країна закуповує аргентинську, бразильську та румунську зернову, тому в разі затягнення війни в Україні їх присутність на зазначеному ринку може суттєво збільшитись.

Що ж стосується прогнозів на 2022/23 МР, то при очікуваному скороченні виробництва кукурудзи по відношенню до урожаю поточного сезону на 56%, до 18,5 млн тонн, та за рахунок рекордних перехідних залишків культури на кінець 2021/22 МР на рівні 12,3 млн тонн її експортний потенціал може скласти 19,5 млн тонн, що на 6% нижче показника 2021/22 МР.



Експортна логістика воєнного часу

Наразі найбільшим каналом експорту агропродукції з України є переходи на кордонах з країнами ЄС. Відвантаження зерна здійснюється переважно через сухопутні залізничні переходи на кордоні України з Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною.

Так для сухопутного експорту зернових грузів з України в країни ЄС діють шість залізничних прикордонних переходів: на кордоні з Польщею – це Ізов – Хрубешів, Мостиська – Медика та Ягодин – Дорогуськ; з Румунією – Вадул-Сірет – Дорнешти, зі Словаччиною - Чоп – Чієрна над Тісоу, з Угорщиною – Чоп – Захонь. Їхня сумарна пропускна здатність на добу складає 534 вагони-зерновози.

Варто зазначити, що, за оцінками експертів, наявний потенціал перевезення вантажів через західні прикордонні переходи використовується лише на 55-60%, що пов’язано з рядом факторів, таких як: нерівномірне використання учасниками ринку прикордонних переходів, нестача рухомого складу в іноземних перевізників, обмежена пропускна здатність окремих дільниць, потреба в побудові нових логістичних ланцюгів на території сусідніх країн, бюрократичні затримки при митному, фітосанітарному, ветеринарному оформленні тощо.

Тим не менш, за даними залізничної статистики, в березні-квітні поточного року для експорту через сухопутні прикордонні переходи було навантажено 921,6 тис. тонн кукурудзи, 7,0 тис. тонн пшениці та 4,9 тис. тонн ячменю.

У той же час, за іншими джерелами, експорт основних зернових з України за вказані два місяці склав 2,2 млн тонн на суму $627,3 млн, що на 67% поступається показнику за підсумком березня-квітня 2021 р. в натуральному виразі й на 63% у грошовому (6,8 млн тонн на суму $1,7 млрд). Зазначимо, що в березні до вказаного обсягу потрапили також вантажі, які фізично знаходилися в портах чи на суднах у лютому, але митні декларації за якими потрапили до загальної статистики лише в березні.

На жаль, у поточних умовах навантаження на залізничну логістику нашої держави виросло в рази, а пропускна здатність залізничних прикордонних переходів значно поступається показникам портової інфраструктури, тому залізничній системі України й залізницям суміжних держав потрібен час для адаптації до різкого збільшення обсягу перевезень українських вантажів. У поточних умовах учасники ринку разом з українською владою продовжують пошук можливостей перенаправлення експортних поставок до ЄС альтернативними шляхами, наприклад річковим транспортом річкою Дунай до Румунії. Також розглядається можливість для перевезення Україною зерна імпортерам через литовські та латвійські порти, а з румунського порту Констанца вже вийшло судно з 71 тис. тонн української кукурудзи.

Зазначимо, що, за попередніми оцінками експертів, європейські порти здатні перевалювати близько 1,5 млн тонн українського зерна та близько 250 тис. тонн олії щомісячно. Однак з кінця червня в європейських країнах почнеться масовий збір нового врожаю зерна та олійних культур, що в подальшому суттєво обмежить можливість українських поставок на зовнішній ринок через порти країн ЄС. Крім того, є ряд технічних складнощів для розвитку альтернативних маршрутів. Наприклад, подвійна зміна візків на вагонах при доставці до балтійських портів, габаритні обмеження при пересуванні територією ЄС, що не дозволяють використовувати українські вагони на певних ділянках, завантаженість залізничної інфраструктури ЄС власними вантажами та інші.

Слід зазначити, що Єврокомісія на рік скасувала мита та квоти на український експорт, що сприятиме зростанню обсягів поставок на європейський ринок. Зусиллями представників залізниць України та європейських країн активно розробляються та впроваджуються плани щодо збільшення пропускної здатності прикордонних станцій та оптимізації перевезень територією ЄС. Але найближчим часом реалізувати залишковий експортний потенціал поточного сезону тільки за рахунок попиту ЄС і поставки через інфраструктуру ЄС до третіх країн навряд чи вийде. Крім того, не на всі зернові культури є значний попит у європейських країнах, а за деякими Україна і ЄС є конкурентами на світовому ринку. Тому, ймовірно, найближчим часом структура торгівлі, як і структура виробництва в зерновому сегменті, зазнає суттєвих змін.

 

 

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 1. Виробництво

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Зернові культури та продукти їхньої переробки

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 2. Формування внутрішнього споживання. Олійні культури та продукти їх переробки

Воєнні баланси продовольства в Україні. Частина 3. Експорт. Експорт олійних та продуктів переробки

 

Вікторія Рожко

Аналітик зернового ринку

Реклама

Вхід