Реалізація врожаю в умовах війни: випробування на міцність для українських аграріїв

Джерело

АПК-Інформ

3955

Війна, що точиться на території України вже понад 9 місяців, призвела до суттєвого здорожчання основних ресурсів, скорочення кількості потужностей для зберігання зерна, а також суттєвого погіршення фінансового стану сільгоспвиробників. Багато хто з них або лишилися врожаю внаслідок обстрілів агропідприємств та загоряння полів ще з не зібраним збіжжям, або ж не змогли ефективно реалізувати зібраний урожай через скорочення внутрішньої потреби в зерні та обмежений експорт агропродукції. В поточному сезоні собівартість вирощування зернових та олійних культур в Україні суттєво зросла, тоді як у динаміці ціни на вирощене збіжжя переважає знижувальний тренд.

Беручи до уваги вище викладене, ІА «АПК-Інформ у період із середини жовтня по кінець другої декади листопада поточного року провело опитування серед українських аграріїв і поцікавилось у них щодо складнощів, з якими їм доводиться стикатися в ланцюжку від збирання урожаю до поставки його покупцеві. Результати представлені в даному матеріалі.




Де зберігати зібраний урожай і на скільки відсотків зросла його собівартість?

Згідно з оцінкою неурядової організації Conflict Observatory на основі зібраної інформації та супутникових знімків, станом на 15 вересня в Україні від початку російського вторгнення знищено понад 15% зерносховищ. Також багато таких об’єктів зазнали видимих пошкоджень. Варто зазначити, що багато потужностей для зберігання зерна залишаються на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а ще частина потужностей, розташованих на прифронтових територіях, досить часто потрапляють під ворожі обстріли.

За результатами опитування ІА «АПК-Інформ», яке проводилось серед аграріїв Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, 22% респондентів зіткнулися з нестачею потужностей для зберігання зерна. Найбільший дефіцит складських приміщень відчувають сільгоспвиробники Полтавської (45% опитаних), Дніпропетровської (42%), Чернівецької (34%) та Кіровоградської (30%) областей. При цьому найменший дефіцит потужностей спостерігається на Одещині (5%), Житомирщині (6%) та Закарпатті (6%).

Ті аграрії, які не відчувають браку зерносховищ (78% від опитаних у цілому), зазначають, що вирощують сільськогосподарські культури для власного споживання (на корм с/г тваринам, мають власні переробні підприємства) або входять у холдинги, які забезпечують їх усім необхідним, заздалегідь закупили рукави для зберігання зерна чи продають зібраний урожай прямо з полів.

Також варто зазначити, що деякі респонденти повідомляли, що через дефіцит потужностей, несприятливі погодні умови і надмірну вологість зернової та високу вартість її доробки планують частину посівів кукурудзи залишити зимувати в полях, що в подальшому може негативно вплинути на якість зерна.

Що ж стосується собівартості зібраного урожаю, то в більшості опитаних аграріїв вона зросла навіть не на відсотки, а в рази. Так, для менш ніж 1% респондентів собівартість зросла до 10% і тільки завдяки тому, що закупили всі необхідні ресурси ще восени 2021 р., для 2% опитаних – на 10%-30%, бо залишились деякі минулорічні запаси, для 21% аграріїв – на 30-50%.

Для 78% респондентів даний показник підвищився більш ніж на 50%, з яких 17% опитаних зазначали, що собівартість цьогорічного врожаю в них зросла більш ніж удвічі.

 

Труднощі торгівлі в умовах війни

Традиційно левова частина зібраного врожаю в Україні йшла на експорт, адже виробництво зернових та олійних культур значно перевищувало їх споживання всередині країни. Але воєнне вторгнення РФ на територію нашої держави внесло суттєві корективи як у процес вирощування сільськогосподарських культур, так і в торгівлю агропродукцією. Внаслідок скорочення внутрішнього споживання зерна та олійних, зупинки на п’ятимісячний термін усіх українських морських портів та обмеженої пропускної здатності альтернативних шляхів експорту попит на агропродукцію з України знизився і на внутрішньому, й на зовнішньому ринку, що призвело до накопичення залишків минулорічного врожаю та зниження цін у сегментах.

Так, згідно з опитуванням, у 69% респондентів виникають складнощі з реалізацією зібраного врожаю, особливо в невеликих господарствах. Багато сільгоспвиробників скаржаться на низькі ціни попиту, що ледь-ледь покривають затрати на вирощене збіжжя, а іноді є навіть нижчими, ніж його собівартість, також на відсутність ринку збуту через зупинку роботи більшості українських морських портів та підвищення цін на логістику.

Найважче вдається знайти покупців аграріям Тернопільщини (100% опитаних), Хмельниччини (97%), Кіровоградщини та Київщини (по 91%), а також Черкащини (89%), Дніпропетровщини (88%), Полтавщини (84%) і Львівщини (82%). Трохи легше з пошуком покупців сільгоспвиробникам на Закарпатті, де лише 18% опитаних мають складнощі з реалізацією зернових та олійних, на Рівненщині (34%), Вінниччині (36%) та Волині (38%).

Що ж стосується наявності транспорту для перевезень, то на відміну від перших місяців широкомасштабної війни в 66% опитаних не виникає складнощів з його пошуком для відвантаження агропродукції. Так більшість аграріїв зазначали, що продають товар безпосередньо з підприємств, а ті сільгоспвиробники, які самостійно займаються доставкою, зазначають, що дефіциту пропозиції транспорту не спостерігається, питання лише в ціні, адже вартість логістики на тлі здорожчання палива значно злетіла вгору. Також трохи менше 17% респондентів використовують власний транспорт для відвантаження товару покупцеві.

У 17% аграріїв виникають деякі труднощі з пошуком транспорту, наприклад на тлі пошуку прийнятної ціни на перевезення, необхідності оренди у зв’язку з залученням власного транспорту для транспортування зерна з поля до зерносховища під час активної фази польових робіт і т. д. Варто зазначити, що найчастіше складнощі в даному питанні виникають у сільгоспвиробників Кіровоградської (36% опитаних), Тернопільської (31%), Одеської (29%) та Хмельницької (28%) областей.

Ще одним випробуванням на міцність для українських аграріїв стало раніше згадане суттєве здорожчання перевезень на тлі підвищення цін на паливо. Так на скільки ж зросла вартість доставки агротоварів під час війни порівняно з довоєнним періодом?

Так, менш ніж 1% опитаних зазначали, що в них вартість перевезень продукції зросла на 10-30%, і ще 8% респондентів відмічали збільшення витрат на доставку на 30-50%. Відповідно, для 93% аграріїв вартість доставки під час війни порівняно з довоєнним періодом зросла більш ніж на 50%, з яких 47% опитаних зазначали здорожчання перевезень більш ніж удвічі, 23% - рівно удвічі, 12% - у 3 і більше разів, ще 10% респондентів повідомляли про збільшення витрат за даною статтею у 2-3 рази, пояснюючи це стрибком цін на паливо та запчастини.

Таким чином більшість українських аграріїв зараз опинилися в ситуації, коли ринкові ціни на вирощений урожай не можуть одночасно перекрити всі витрати на його вирощування та забезпечити фінансову подушку для наступної посівної. При цьому варіант з очікуванням більш прийнятної ціни також є ризиковим у ситуації масованих ракетних обстрілів з боку Росії, від яких потерпають усі без винятку регіони України.

Та все ж таки зараз підтримку цінам на зерно та збільшенню попиту надає нещодавня пролонгація «зернової ініціативи», підписаної 22 липня 2022 року в Туреччині. За її умовами, в Україні мали змогу відновити свою роботу три одеські морські порти, через які зараз здійснюється понад 60% експорту всієї агропродукції, а також успіхи ЗСУ на фронті. Тож будемо сподіватись на краще, адже, незважаючи на всі труднощі, більшість українських аграріїв планують і надалі засівати поля для забезпечення продовольчої безпеки в країні.

 

Вікторія Рожко,

аналітик зернового ринку

 

Реклама

Вхід