Україна і світовий ринок борошна

Звернемося до улюбленого розділу, який трохи потьмянів з роками, – експорт борошна. Треба відзначити, що завдяки невпинним зусиллям борошномелів вдалося довести експорт борошна в минулому МР до 150 тис. тонн.

* Тут і далі прогноз

Тобто в рік, коли було безпечне море, контейнери (про вартість яких постійно плакалися) висівок йшли нарозхват, затарку складів не можна було уявити навіть у страшних снах – проте всього 125 тис. А тут море тільки в Румунії і далі, дикі ставки на траки до портів і до європейських споживачів... Логістика – це просто жах! І 150 тис. тонн!

Для різноманітності можна подивитися динаміку експорту за місяцями.

З березня по червень 2022 року був незрозумілий стан речей. Потім стало зрозуміло, що працювати треба і працювати по-новому. У липні розправили плечі й надалі працювали майже без зривів. Рідкісна стабільність на відміну від попередніх двох років.

З цінами все було не так добре і красиво, але втрутилися як світовий ціновий фактор, так і дуже дорога логістика.

Умови поставки, що передбачають оплату транспорту, представлені іншими цінами, але це аж ніяк не прибуток, на жаль… До речі, динаміка цін 2022/23 МР, якщо не брати абсолютні цифри, дуже схожа на динаміку довоєнного 2020/21 МР.

Як завжди, серед експортерів були ті, хто окремі партії продавав набагато дешевше, ніж решта, в той же час.

Найбільші та найменші експортні ціни за 1 тонну борошна у 2022/23 МР

Це раніше нікому не відомі експортери з Києва. На противагу їм були такі, хто експортував набагато дорожче за інших, знаходячи імпортерів, готових гідно платити.

А ось тут уже відзначилися, здебільшого, давно та добре відомі виробники.

Війна дуже вплинула на географію поставок українського борошна.

Якщо раніше домінувала Північна та Центральна Африка, особливо ОАЕ, то тепер із 10 країн, куди пішли найбільші обсяги нашої продукції, 7 – це європейські країни. Ну, припустимо, до Молдови експортовано звичайний щорічний обсяг. Але до решти країн якщо колись і потрапляло українське борошно, то в мізерних кількостях. Нині це тисячі, іноді навіть десятки тисяч тонн.

У десятці найбільших експортерів опинилися лише виробники. І це не дивно, всі ці підприємства експортували багато років поспіль.

Калуський КХП різко вирвався за обсягами внаслідок близькості до кордонів чотирьох країн та завдяки вмілому маркетингу. Далі – майже всі звичайні члени цього клубу 10-ти, крім новачків ТОВ «Влад» та ТОВ «Ньюсфера». І якщо "Влад" знаходиться безпосередньо на західному кордоні, то для "Ньюсфери", що знаходиться на протилежному боці країни, – це видатне досягнення.

Світовий експорт так і не оговтався досі від ковідних потрясінь. Однак, в основному через покращення прогнозів експорту московії, в нинішньому МР прогнозується деяке збільшення світового експорту але невелике і, поки що, умовне. Прогнозоване зростання у річному обчисленні частково зумовлене пожвавленням регіональної торгівлі в Південній Америці, обсяг якої оцінюється у 825 тис. тонн.

Очікується, що імпорт до країн Африки на південь від Сахари також зросте – до 1,5 млн тонн, при цьому очікується збільшення поставок у Судан та Сомалі.

Імпорт до Сирії збільшиться, переважно з Туреччини.

Поставка борошна одному з найбільших імпортерів, Іраку, скоротиться до 1,23 млн тонн: рекордний внутрішній урожай обмежить потреби в імпорті. Борошно надходитиме з Туреччини та московії.

Що стосується експорту, то прогнозується, що поставки з Туреччини, яка виробляє близько 11,3 млн тонн борошна на рік, сягнуть рекордних 4,13 млн тонн, що становитиме 40% світової торгівлі борошном. Звідти вже відправлено за перші два місяці цього сезону близько 825 тис. тонн порівняно з 525 тис. тонн за аналогічний період минулого року.

Казахстан, ще один великий експортер, відправить 1,9 млн тонн у 2023/24 МР, що приблизно на 225 тис. тонн менше, ніж попереднього року, оскільки його експортний потенціал обмежений меншим урожаєм пшениці та повідомленнями про проблеми з якістю.

Ми не розглядаємо тут усіх великих експортерів, тому що нам потрібна тенденція, а не абсолютні показники, однак про московію поговоримо нижче.

Після 2016/17 рекордного маркетингового року обсяги світової торгівлі борошном постійно зменшувались. На це впливали різні фактори, але головне –продовжуються зусилля урядів низки країн щодо розширення місцевих борошномельних підприємств.

У зв'язку з зусиллями щодо розвитку місцевих борошномельних підприємств в Афганістані та Узбекистані, які постійно входять до числа найбільших імпортерів пшеничного борошна, прогнозується, що постачання в Середню Азію скорочуватимуться в порівнянні з минулими роками.

Збільшуються інвестиції в борошномельну галузь країн Африки. Усе це значно впливає на зменшення міжнародної торгівлі борошном.

Тенденція така, що всі найбільші імпортери намагаються збільшити власну переробку і імпортувати тільки пшеницю, а не борошно.

А тепер варто трохи поговорити про московію – ворога треба знати в обличчя, і не тільки на полі бою. Ворог не лише руйнує наші міста, вбиває українців, а й користується ситуацією, щоби замінити Україну на світовому ринку. Це дуже добре видно, насамперед по зерновому ринку. Це закриття «зернового коридору», ракетні обстріли портів, знищення зерносховищ тощо. І водночас пропозиція свого зерна замість українського.

На ринку борошна це виглядає дещо інакше.

Росія випередила Україну в обсягах експорту ще до війни, в 2020/21 МР. Чим це спричинене? Декілька років діють заходи держпідтримки, насамперед субсидування перевезення зерна та продуктів його переробки. Але, насамперед цьому послужило гнучке мито на експорт висівок, зернобобових та олійного льону. Останніми роками з огляду на великі врожаї і такі ж великі прибутки сільгоспвиробників правителі московії вирішили на цей прибуток накласти руку. І ввели плаваюче експортне мито на зернові. Борошно при цьому митом не обкладалося. Тобто переробники могли купувати сировину з дисконтом, продукція мала конкурентні ціни як усередині країни, так і на світовому ринку. І мільярдні надходження до бюджету, які в тому числі витрачалися та витрачаються на знищення України та українців.

Ще до війни, виступаючи на конференції, я порахував, що якби ми запровадили таке мито, то за рік до бюджету надійшло б щонайменше 3 млрд доларів США. І знизилися б ціни на борошно та хліб в Україні. І різко активізувався експорт продуктів переробки. Але подібна пропозиція в Раді навіть не обговорювалася, вона не пройшла б стіну сільськогосподарського лобі. А шкода... Ще б скасувати ПДВ, як у Польщі, і знищити чорний ринок зерна... Але це вже інша історія.

Найбільшим покупцем російського борошна стала Грузія, куди відвантажили в минулому МР близько 200 тис. тонн. До Іраку було відвантажено близько 150 тис. тонн. Ми ж останніми роками до цих країн відправляли суттєві крихітки. До Афганістану було відвантажено близько 130 тис. тонн, незважаючи на домінування на тому ринку Казахстану. А також до Туреччини – 75 тис. тонн та до Туркменії – 40 тис. Також борошно вантажилося в Таїланд, Малайзію, ОАЕ, Сомалі, Анголу, Бенін, Гану, Джибуті. А ось це вже ринки, з яких ми давно пішли (Південно-Східна Азія), або РФ хоче нас видавити. До Китаю було відвантажено 30 тис. тонн. І це вже цікаво, тому що у наших переробників з'явилася надія на освоєння цього величезного ринку.

Китай є провідним світовим виробником і споживачем борошна, що має більш ніж 2000 борошномельних заводів загальною потужністю 240 млн тонн пшениці на рік. Згідно з відкритими даними, завантажені потужності на 45-48%. Точніших даних про обсяги виробництва немає. Однак відомо, що споживання пшеничного борошна зростає з року на рік, особливо серед молоді. І країна щорічно закуповує борошномельну пшеницю мільйонами тонн та імпортує борошно. Хоча чотири основні борошномельні компанії, що виробляють 60% усього китайського борошна, стверджують, що експортують борошно до 80 країн Європи, Азії, Америки та Океанії.

Але цікава ця країна як величезний споживач борошна. Дуже хочеться, щоб надії наших борошномелів прорватися на ринок Китаю здійснилися і обсяги наших продажів вивели Україну до найбільших світових експортерів борошна!

Більш детально про розвиток ринку борошна в Україні і світі буде розглянуто в ході конференції "Розвиток попри війну: зерно і переробка", яка відбудеться 23-24 листопада у м. Рівне (ГК "Айвенго").