Україна: погодні умови та стан сільськогосподарських культур у липні 2022 року - НААН України

Джерело

АПК-Інформ

8344

У розпалі жнива ранніх зернових культур, які за своєю складністю та важливістю є унікальними для народу України. Вирішення цілої низки непередбачених жодними правилами проблем, які долають вітчизняні аграрії, пояснюється лише однією метою – зібрати та зберегти хліб, який є основою продовольчої безпеки для населення своєї країни та багатьох держав світу.

Разом з тим урожайність озимих зернових культур у поточному році, незважаючи на певні песимістичні прогнози в кінці минулої осені, є достатньо доброю. Загалом упродовж більшої частини липня процес збирання пшениці озимої та інших зернових культур супроводжувалося доволі сприятливими погодними умовами, якщо не брати до уваги короткочасні дощі, як правило, зливового характеру, що спостерігалися в усіх регіонах нашої держави. Переважно такі опади не мали суттєвого негативного впливу на рівень врожайності, але дещо гальмували темпи збирання та створювали і забезпечували відповідний мікроклімат для розвитку хвороб колоса, що за певних умов могло призвести до погіршення якісних показників зерна.

Цьогорічна аналітична інформація щодо урожайності та валових зборів зернових культур, зокрема пшениці озимої, в різних областях країни є доволі строкатою і неоднозначною, що пояснюється, головним чином, впливом погодних умов на формування зернової продуктивності впродовж періоду вегетації та рівнем забезпечення і дотримання технологічних вимог при її вирощуванні.

Якщо в окремих районах південних областей країни через посушливі умови та інші чинники середній рівень врожайності, за попередніми даними, становить близько 3,0 т/га, то в західних – більше 5,0 т/га. Разом з тим в окремих успішних господарствах, де вміло проводиться агрономічна робота, обсяг вирощеного урожаю на 30–40 % вищий порівняно із середнім по регіону.

Отримані врожайні показники вкотре дають можливість пересвідчитися зерновиробникам у необхідності чіткого дотримання вимог, які ставляться до технології вирощування як пшениці озимої, так і інших озимих зернових культур. Хоча зрозуміло, що цього року значні корективи із забезпеченням матеріальними ресурсами та вчасністю проведення необхідних технологічних заходів внесли воєнні дії на значній території переважно південних областей України, які традиційно є основними постачальниками зерна пшениці та ячменю озимих.

Найбільш характерною рисою вегетаційного року, який для озимини вже підходить до завершення, була його відносна посушливість, що помітно вплинуло на морфофізіологічний стан рослин, особливо тих, які вирощувалися після соняшнику. Варто згадати тривалий бездощовий передпосівний період, відсутність достатніх опадів у вересні, жовтні, впродовж більшої частини зимового періоду, а також протягом травня і червня, що, безумовно, мало негативний вплив на формування зернової продуктивності рослин, зокрема в посівах після непарових попередників, які відчували гостру нестачу не тільки вологи, але й поживних речовин, оскільки ці два фактори тісно пов’язані між собою і мають визначальний вплив на показники врожайності та якості зерна.

Загалом за період активної весняно-літньої вегетації озимих зернових культур (квітень–червень) випало близько 129 мм опадів, що було на 32 мм менше порівняно з середньою багаторічною нормою. При цьому слід зауважити, що така порівняно незначна кількість опадів відмічалася не вперше за останні 10 років спостережень (рис. 1).

Особливо це помітно упродовж останніх п’яти років, коли менше атмосферної вологи протягом даного календарного проміжку часу порівняно з поточним роком, а тим більше з кліматичною нормою, відмічалося у 2018–2020 рр., що свідчить про значну вірогідність посилення аридності клімату в найближчій перспективі.

На більшості посівних площ фаза повної стиглості зерна настала в перші дні липня й супроводжувалася повною відсутністю опадів та дуже високою температурою повітря. Це не тільки прискорило достигання озимих зернових культур, але й зумовило значний дефіцит продуктивної вологи в ґрунті, кількість якої вже не мала суттєвого значення для рослин на час збирання, але опосередковано свідчила про те, в яких жорстких умовах відбувалося завершення вегетації озимини, особливо після кращих попередників, яка, утворивши значну кількість продуктивних стебел, мала змогу споживати вологу з більш глибоких шарів ґрунту лише завдяки первинній кореневій системі.

У результаті такого жорсткого гідротермічного режиму запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під посівами пшениці озимої на час настання повної стиглості зерна були такі: після чорного пару – містилося лише 3 мм; після соняшнику – була повністю відсутня, що було значно нижче середньої багаторічної норми (рис. 2).

 

 

Така кількість вологи в ґрунті по завершенні вегетації пшениці озимої під посівами після чорного пару відмічалася вдруге, а після соняшнику вперше за останні 7 років.

У першій декаді липня спостерігалася дуже тепла, часом спекотна, майже без опадів погода. Середня за декаду температура повітря склала 23,4°С, що було на 1,9°С вище середньої багаторічної норми. Середньодобові температури повітря утримувалися на рівні 19,2–27,4°С. В окремі дні максимальні значення температури повітря та поверхні ґрунту підвищувалися відповідно до 35,0 та 67,5°С. У нічний час температура повітря знижувалася до 9,2°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до 10,2°С.

Кількість опадів упродовж декади склала лише 0,3 мм, що становило 1,7 % кліматичної норми. Середня відносна вологість повітря досягла лише 50% і була на 11% нижчою порівняно з середньою багаторічною нормою. Мінімальні значення відносної вологості повітря фіксувалися на рівні 18–29% та утримувалися впродовж 5 діб.

Таке поєднання гідротермічних показників – підвищена температура повітря та майже повна відсутність опадів – у першій декаді липня відмічалися лише вдруге за останні 10 років. Більш жорсткими погодні умови в цей час були тільки у 2020 р. (рис. 3).

 

У другій декаді липня відбулося помітне зниження температурних показників та пройшли дощі різної інтенсивності, які місцями призупинили збирання ранніх зернових культур. Середня температура повітря склала 19,4°С, що було на 2,9°С нижче середньої багаторічної норми. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 16,4–22,6°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 30,6°С, а мінімальна знижувалася до 8,8°С. Вдень поверхня ґрунту прогрівалася до 63,6°С, а вночі охолоджувалася до 7,8°С.

Опадів випало 10,4 мм, що було на 2,6 мм менше середніх багаторічних значень. Дощі різної інтенсивності, які спостерігалися протягом декади, більшою мірою були у вигляді злив з грозою та шквальним вітром.

За останні 10 років такий знижений температурний режим у другій декаді липня відмічався вперше, а більша кількість опадів спостерігалася у 2017, 2019 та 2021 рр. (рис. 4).

 

Середня відносна вологість повітря становила 66 % при середній багаторічній 62%. Також упродовж декади було відмічено 2 дні з мінімальною відносною вологістю повітря 30% і менше.

У другій половині декади, після дощів, майже у всіх областях країни розпочалася активна кампанія збирання ранніх зернових культур, зокрема пшениці озимої.

Упродовж більшої частини третьої декади липня продовжувала утримуватися помірна за температурним режимом, часом прохолодна, з незначними опадами погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 17,6–22,8°С при середній багаторічній нормі 23,1°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 30,3°С, а мінімальна знижувалася до 12,4°С. У світлий час доби температура поверхні ґрунту підвищувалася до 59,2°С, а вночі знижувалася до 12,0°С.

Кількість опадів склала близько 10,0 мм, які відмічалися переважно у вигляді короткочасних злив. Режим відносної вологості повітря був достатньо високим. Середні значення даного показника варіювали від 62 до 78%.

Загалом погодні умови липня характеризувалися помірним температурним режимом з недостатньою кількістю опадів, що в більшості регіонів країни, де сіють зерно, дозволило успішно проводити збирання ранніх зернових культур.

Моніторингове обстеження посівів і визначення фазового стану рослин соняшнику свідчать, що, залежно від строку сівби та гібриду, відмічається фаза цвітіння, формування та наливу, а висота рослин варіює від 146 до 183 см. За надраннього строку сівби в рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп проходить стадія початку воскової стиглості зерна, в рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – молочна стиглість і початок молочної стиглості зерна. За оптимального строку сівби – в рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп проходять стадії кінець молочної стиглості та молочна стиглість зерна, в рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – відповідно початок молочної стиглості зерна та формування і налив зерна. За пізнього строку сівби – в рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп – стадії молочної стиглості та початку молочної стиглості зерна, в рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – утворення зерна (наливу ще немає).

Оцінка морфобіологічного стану кукурудзи свідчить, що за надраннього строку сівби рослини гібридів сформували висоту 230–290 см та мають по 9–14 шт. зелених листків на рослині, за оптимального строку – сформували висоту рослин 236–295 см та мають по 10–15 шт. зелених листків, за пізнього строку сівби – відповідно 231–293 см та 11–16 шт. зелених листків на рослині.

У рослин гібридів кукурудзи та соняшнику відмічається біологічно обумовлене засихання 3–5 нижніх листків. У денні години в рослин спостерігається часткова втрата тургору та його відновлення в нічні години. Враховуючи гідротермічні умови, фактичний стан рослин у посівах різних гібридів кукурудзи та соняшнику можна характеризувати як добрий, а в окремих, особливо південних і східних – як задовільний.

Збирання врожаю – це один з найбільш відповідальних періодів польових робіт, а тому зниження втрат зерна при його проведенні є суттєвим резервом нарощування валових зборів зернової продукції як пшениці озимої, так і інших озимих та ярих зернових культур.

Вважається, що при недотриманні технологічних вимог з різних причин у господарствах втрати зерна можуть становити до 10 % і більше. При затримці, наприклад, з початком збирання врожаю на 10–12 діб недобір зерна, особливо за несприятливих погодних умов, досягає 15–20%, а в окремих випадках (вилягання посівів, тривалий дощовий період) до 60%.

Відомо, що вологе й засмічене зерно інтенсивно дихає, втрачає вуглеводи, відбувається його самозігрівання в буртах. У такому зерні проходять процеси розпаду білків, внаслідок чого знижується вміст клейковини. В сухому і чистому зерні, навпаки, переважають процеси синтезу, тому в період післязбирального дозрівання якість його помітно підвищується.

У зв’язку з цим оптимізація технологічного збирання врожаю повинна передбачати біологічні й морфологічні особливості сортів пшениці озимої, їх рівень урожайності, швидкість та рівномірність достигання зерна, фізико-механічні властивості збиральної маси.

Незважаючи на не дуже сприятливі умови вирощування, які періодично ускладнювалися переважно недостатньою кількістю опадів упродовж вегетації, попередні результати збирання пшениці та ячменю озимих засвідчили, що в поточному році рівень їх урожайності є дещо нижчим порівняно з минулорічними показниками, що пояснюється цілою низкою об’єктивних причин, і залежно від попередника складає в середньому від 6,0 до 7,0 т/га після кращих та удобрених попередників і від 4,0 до 5,5 т/га після непарових попередників. Звичайно, це стосується тих господарств, де дотримувалися технологічних вимог, своєчасно та якісно проводили догляд за посівами.

Найбільш продуктивними серед сортів пшениці озимої виявилися Фортеця, Версія одеська, Уніка одеська, Ліга одеська, Терейя, Богдана, Метелиця харківська, Землероб та МІП Фортуна, які по чорному пару забезпечили врожайність на рівні 7,51–7,81 т/га. Після гороху та соняшнику урожайність кращих сортів становила відповідно 7,25–7,94 та 4,43–4,73 т/га.

Що стосується строків сівби, то після кращих попередників гарні результати забезпечено за умови проведення сівби з 5 по 25 вересня. Ранні строки, а це 5–10 вересня, були більш ефективними за сівби озимини після соняшнику (урожайність після цього попередника варіювала в межах 4,08–4,13 т/га), більш пізні, тобто з 15 по 25 вересня, забезпечили вищий рівень продуктивності після чорного пару та гороху (за таких умов урожайність пшениці озимої склала 6,36–7,10 т/га). Щодо ефективності попередників пшениці озимої, то кращі результати цього року забезпечив горох, особливо це помітно було по окремих сортах, практично на рівні з ним виявився чорний пар. Найнижчий рівень урожайності порівняно з іншими попередниками було одержано за вирощування озимини після соняшнику – зниження врожайності пшениці озимої становило близько 30–35 %.

Дуже ефективним виявилося передпосівне внесення мінеральних добрив, яке забезпечило поживними речовинами ростові процеси рослин упродовж осінньої вегетації, зимового періоду та на початку календарної весни, сприяло розвитку кореневої системи і тим самим підвищувало стійкість озимини до посушливих явищ. Разом з тим підвищена кількість азотних добрив, внесених у першій половині весняно-літньої вегетації, далеко не завжди мала позитивний характер, а в окремих випадках призводила навіть до зворотного ефекту.

У цілому якість зернової продукції є переважно доброю та задовільною. В багатьох господарствах відмічають високі значення скловидності зерна, підвищений вміст білка та клейковини, що пояснюється принаймні двома причинами – специфічними погодними умовами на завершальних етапах дозрівання пшениці озимої і незначною кількістю в посівах клопа-черепашки та інших шкідників, які могли вплинути на якісний склад зерна.

Таким чином, загалом сприятливий і разом з тим доволі складний для озимих зернових культур 2021/22 вегетаційний рік показав і засвідчив необхідність дотримання технологічних вимог, які ставляться перед зерновиробниками. Передусім це стосується правильного вибору сортового складу, строків сівби, попередників, вмілого застосування системи мінерального живлення рослин і захисту посівів від шкодочинних об’єктів, що навіть за примхливих погодних умов у більшості випадків є запорукою вагомого врожаю.

Захоплення території, спалення незбираних полів з хлібом, постійні обстріли та підриви комбайнів і тракторів, неможливість продати зерно за реальною ціною – основні чинники, які обумовлюють, на жаль, невідворотне цьогорічне зменшення валових зборів зернової продукції, скорочення посівних площ озимих зернових культур на майбутній рік, зниження обсягів продажу зерна за кордон, що обмежить надходження валюти в країну та призведе до негативних наслідків не тільки в сільському господарстві, але й у більш широкому масштабі, маючи на увазі економіку нашої держави. Це небажана реальність і невідворотна найближча перспектива, масштаби локалізації якої будуть залежати виключно від Збройних сил та народу України, чия перемога у війні з російським агресором є безсумнівною та невідворотною.

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід