Обпікшись молоком, на воду дути будеш

Джерело

Проект аграрного маркетингу

4013

Тваринництво - це та галузь, регулюванню якої більшість урядів незалежної України приділяло мінімум уваги, адже Україна залишалася нетто-експортером і молока, і м’яса, а, отже, навіщо зайвий раз перейматися? Звичайно, було певне регулювання, причому в найкращих традиціях радянських часів - спускали вказівку з МінАП до обласних і районних адміністрацій, щоб не зменшувалося поголів’я. Пізніше уряд Ющенка запровадив дотації на зданий молодняк вагою понад 400 кг. І все.

А на місцях такі вказівки про поголів’я виконували по-різному - на неслухняних, хай навіть вже і приватних власників реформованих с/г підприємств нацьковували прокуратуру, податкову та інші “каральні” органи. І, здається, абсолютно нікого не цікавив той факт, що вирізають поголів’я тому, що воно є збитковим і що, вирізаючи малопродуктивних тварин, з яких ні молока, ні м’яса, приватні підприємства створювали передумови для поліпшення якості поголів’я та створення прибуткової та міцної галузі тваринництва в Україні. Практично всі уряди робили все можливо, щоб цьому запобігти. МінАП, замість того, щоб створювати прибуткове виробництво продукції тваринництва, як за радянських часів, орієнтувалося на вал.

Наслідком такої недалекоглядної політики урядів стало постійне скорочення поголів’я та дефіцит молока на ринку, що почав формуватися вже в 2004 році. Нездатність чиновників зрозуміти елементарні принципи функціонування ринкової економіки підтвердило ухвалення Верховною Радою 24 червня 2004 року Закону України “Про молоко та молочні продукти”, який пізніше був підписаний Президентом Кучмою.

Трохи історії. Проект закону №3076 вперше було винесено на розгляд ВР Кабінетом Міністрів України 6 лютого 2003 року. Як відзначили автори документа, прийняття зазначеного законопроекту повинно було забезпечити захист вітчизняних виробників, дозволити уникнути демпінгового імпорту й створити оптимальні умови для виробництва й експорту молочної продукції.

Пізніше було розглянуто декілька альтернативних законопроектів і законопроектів про їхню неприйнятність, аж поки вже влітку 2004 року після доопрацювання закон було прийнято: "за" проголосували 226 народних депутатів з 437, зареєстрованих у залі. Майже через місяць, 21 липня, його підписав Президент України Леонід Кучма, а з 29 липня Закон набув чинності.

Допоки тривали дебати щодо структури Закону, уряд Віктора Януковича продовжував говорити про кризу, яка склалася у тваринництві. Основною причиною називалося різке зниження оптових закупівельних цін на молоко та м'ясо, хоча це, ймовірніше, було не причиною, а наслідком.

Статистика також не давала втішливих цифр. Так, обсяги виробництва молока та молочних продуктів у 2003 році зменшилися в порівнянні з 2002 роком на 22,8%. За 7 місяців (січень-липень) 2004 року виробництво молока в Україні склало 8,1 млн. тонн, що на 130 тис. тонн, або на 1,6%, менше показника виробництва за аналогічний період 2003 року.

Новий Закон був покликаний допомогти та підтримувати виробників молока, молочної сировини та молочних продуктів, а його впровадження, на думку авторів, сприятиме забезпеченню стабілізації доходів виробників молока та молочної сировини, підтримці соціального рівня життя населення у сільській місцевості, створенню нових робочих місць і розвитку соціальної інфраструктури на селі. До того ж, Законом передбачено заснування фонду сприяння розвитку ринку молока та молочних продуктів, а його метою є створення умов та організаційних основ забезпечення якості та безпеки молока та молочних продуктів для життя, здоров’я населення, довкілля під час їхнього виробництва, переробки та збуту кінцевим споживачам. Звичайно, то є найкращі інтенції, та за них ми щиро вдячні авторам. Але ми знаємо, що інтенції не завжди співпадають з результатами, отож вирішили розібратися більш детально в Законі “Про молоко та молочні продукти” й вникнути в кожну його частину.

Насправді, серед тих учасників ринку та аналітиків, хто спромігся Закон прочитати, існує думка, що його ухвалення - це один з найбільш значних кроків назад у розвитку аграрного ринку України. Крім того, прийняття даного Закону - це ще один крок назад від можливості визнання України країною з ринковою економікою, оскільки це і є дійсний відхід від ринкової економіки. Адже, виходить, що тепер уряд України вже встановлює ціни на цукор, молоко, добрива, хліб, зерно, бензин, м’ясо і т.д. А де ж тут ринок? Але повернемося до Закону та розглянемо його більш детально.

Згідно зі ст. 11 Закону "Про молоко та молочні продукти", кожні 5 років має проводитися атестація виробництва молока, молочної сировини та молочної продукції. У питанні про атестацію виробників і переробників думки багатьох учасників ринку співпали - більшість вважає, що це цілком нормальне явище, і, якщо на підприємстві все гаразд, чого ж її боятися. Але деякі висловлювали думку, що кожні 5 років атестація не потрібна.

В той же час, існує думка, що атестація виробників і переробників кожні 5 років в умовах нашої країни, яку офіційно визнано однією з найбільш корумпованих країн світу, створює прекрасні можливості для серйозного впливу центральних і місцевих органів влади на господарську діяльність приватних підприємств і може стати ще одним механізмом, за допомогою якого розправляються з "небажаними" або "незручними". Дане положення може призвести до закриття певної кількості підприємств, причому не обов'язково тих, які не відповідають вимогам. А якщо менше підприємств, то менша конкуренція за молоко, а, значить, і менша ціна на це молоко. Тобто це збитково для сільгоспвиробника і вигідно для тих переробників, яких не закриють.

Стаття 17. Ціноутворення в сфері виробництва молока, молочної сировини та молочної продукції. Згідно з даною статтею, мінімальна закупівельна ціна встановлюється Кабінетом Міністрів. Якщо наша країна хоче будувати ринкову економіку, то це означає, що ціни встановлює ринок. У цьому випадку ціну встановлює КМ. Причому незрозуміло, як ця ціна буде розраховуватися. У цілому по країні? А як же тоді попит-пропозиція? Вийде, що регіон, який віддалений від Києва на 200 км, що продавав молоко київському переробнику, втратить ринок збуту, адже ціна і там, і в київському регіоні буде однаковою! Навіщо ж їхати за 200 км?

Крім того, як оперативно зможе КМ реагувати на зміну ситуації з попитом і пропозицією? А що, коли молоко буде нікому не потрібно за такою ціною? А чи знають чиновники, що молоко може прокиснути набагато швидше, ніж вони повернуться з чергової відпустки? На думку опитаних нами переробників молока, встановлення мінімальної ціни могло б спрацювати в тому випадку, якби була достатня кількість сировини, а в умовах її нестачі встановлення мінімальних цін є просто недоречним.

Отже, ця норма Закону може привести до збільшення обігу молокопродуктів за готівковий розрахунок, щоб обійти мінімальні ціни, від чого постраждають державний бюджет і переробні підприємства. Також це може призвести до падіння виробництва молока в деяких регіонах і зниження обсягів його переробки в країні, створюючи відмінні умови для зростання імпорту.

Відповідно до цієї ж статті Закону, при реалізації в роздрібній мережі готової продукції промислового виробництва - молочних продуктів (молоко, масло, кефір) Кабінетом Міністрів України встановлюється гранична межа (верхній рівень) торговельних надбавок. Таке могли винайти тільки в нашій країні, хай пробачають автори Закону! І дуже цікаво дізнатися, як КМ буде все це оцінювати? Наприклад, торговельна надбавка в магазині-кіоску, який продає 50 найменувань продукції, в розмірі 10% може бути досить низькою, для того щоб від торгівлі цим видом продукції відмовитися, у той час як супермаркет уже зараз дає 5% націнки й має непоганий прибуток від великого обігу.

Виходить, що ця норма Закону призведе до переходу молокопродуктів із цивілізованої торгівлі на базари, тому що супермаркети є далеко не в усіх містах і далеко не всі, навіть у Києві, можуть до них дістатися. Що це означає? Це означає, що витрати переробників на дистрибуцію збільшаться - зросте собівартість виробництва молокопродуктів, за що заплатить споживач. Через перехід торгівлі на базари знизиться якість реалізованої продукції, тому що у більшості випадків у таких місцях немає відповідних умов для зберігання продукції, а це значить, що постраждає споживач. Знизяться доходи держбюджету, оскільки податок від обігу молокопродуктів на ринку бюджет точно не отримає. У кінцевому результаті, це призведе до зниження обсягів переробки молока в Україні, від чого постраждають переробники та виробники, тому що попит на їхню продукцію впаде, а виробництво та переробка молока стануть менш привабливим бізнесом.

З метою регулювання ринку молока та молочних продуктів ст. 18 установлюються квоти сільськогосподарським товаровиробникам на обсяги виробництва та продажу молока переробним підприємствам та обсяги поставки молочної продукції до державного матеріального резерву. Квотування виробництва молокопродукції, на думку операторів ринку, є зовсім недоречним. Можна це виправдати, коли в країні серйозне надвиробництво молока, але автори закону говорять, що їхньою метою є збільшення обсягів виробництва, але при цьому заганяють виробника у кут. А якщо виробник захоче збільшити виробництво молока? Що тоді? А квота тільки така - не більше, не менше. Тоді йому доведеться купувати квоти, а це додаткові витрати.

Отже, виходить, що виробництво в цивілізованих (промислових) підприємствах буде слабко розвиватися й навіть, вірогідно, знизиться, а витрати на виробництво збільшаться. Виграють від цього підсобні господарства, які зможуть виробляти скільки завгодно. Але якість молока в таких виробників традиційно набагато нижча (немає устаткування і т.п.), що завжди негативно відбивається на якості готової молочної продукції. Крім того, це призведе до збільшення витрат переробників на закупівлю молока, що змусить їх піднімати ціни на готову продукцію. Таким чином, у результаті це призведе до зниження якості продукції, зменшення виробництва молока в сільгосппідприємствах і зменшення доходів держбюджету, погіршення конкурентноздатності українських продуктів на ринку й створення передумови для зростання імпорту, а інвестиційна привабливість молочної галузі значно погіршиться.

Якось мені довелося проходити практику в одному з кращих приватних фермерських господарств Німеччини (Баварія). Молодий фермер, який успадкував господарство 10 років тому від батька, неодноразово наголошував, що квоти - це найбільше зло, яке заважає йому та іншим успішним фермерам Німеччини розвиватися. Адже, щоб збільшити поголів’я на 1 корову, він мусив викупити квоту на 7 тис. л молока, вартість якої на ринку в ті часи сягала близько 7-12 тис. дол. (і це без витрат на корову!!!). Крім того, якщо його корови давали забагато молока, він змушений був годувати їх соломою, щоб не перевищити квоту, що означало б штрафні санкції. А його сусід, який мав 5 корів, працював директором будівничої фірми, вважався фермером, мав податкові пільги, приторговував квотами та отримував дотації на корів. Чи повинні ми копіювати чужі помилки? Я переконаний, що ні.

У статті 19 йде мова про створення фонду сприяння розвитку ринку молока та молочних продуктів. Але я б його назвав "фондом сприяння деградації ринку молока та молокопродуктів". Отже, може, хтось мені пояснить, навіщо забирати 20 коп. з кожного літра молока у виробника, щоб потім йому їх повернути, пропустивши через ненаситний шлунок чиновників? І скільки із цих 20 коп. повернеться? Хоча це більше, ніж 20 коп. з літра, тому що 20 коп. платить і переробник. Можна припустити, що повернеться не більше 30%. Це відмінний механізм для зловживань і фактично введення нового податку, що призведе до дуже негативних наслідків. Це нововведення призведе до подорожчання молока та молокопродуктів на 15-30%, звичайно, якщо хтось буде платити цей податок. А це означає зниження споживання. Оскільки податок не буде стягуватися з імпортних товарів, то вони одержать серйозну перевагу на ринку України перед товарами українського виробництва. Отже, переробка молока зменшиться, відповідно, знизяться попит і ціна на молоко, знизяться доходи виробників, що, зрештою, призведе до постійного зниження виробництва молока та молокопродуктів в Україні. Вигоду одержать тільки ті чиновники, які будуть розподіляти кошти фонду. Причому винятково особисту вигоду. В цьому впевнені практично всі опитані представники переробних підприємств України.

Таким чином, на думку експертів та аналітиків, даний Закон призведе до таких наслідків:

  • зменшення споживання молока та молокопродуктів населенням України;
  • зниження доходів державного бюджету України;
  • постійне зниження виробництва молока та скорочення поголів'я ВРХ в Україні;
  • зниження обсягів переробки молока в Україні;
  • зниження якості сировини та молокопродуктів, що призведе до погіршення здоров’я населення;
  • збільшення імпорту молокопродуктів;
  • зниження доходів сільгоспвиробників і погіршення соціально-економічної ситуації на селі;
  • зниження інвестиційної привабливості молочної галузі;
  • збільшення рівня впливу окремих чиновників на приватний бізнес;
  • зниження прозорості ринку й відходу великої частини обігу на ринку молока та молокопродуктів у тінь.

Також ми попросили прокоментувати Закон України „Про молоко та молочні продукти” юриста Проекту аграрного маркетингу в Україні Андрія Никоненка. Отже, з точки зору юридичного аналізу, в Законі є певні недоліки.

1. Ст. 2. Закон… поширюється на суб’єктів господарювання. В той же час, Законом врегульовано все виробництво молока, в т.ч. і фізичними особами. Таке протиріччя потягне за собою дискусії з наступного пункту.

2. Ст. 9 „Виробництво молока, молочної сировини здійснюється за наявності дозволу державних установ ветеринарної медицини, молочних продуктів - за наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, виданих у встановленому порядку “.

Отже, із дня набуття чинності цим Законом всі селяни, які мають корів, кіз і т.д. та не мають такого дозволу, є порушниками Закону, тому що, по-перше, Закон не розділяє товарне виробництво та нетоварне, і по-друге, корів не можна не доїти.

3. Ст. 11 Атестація. В ч. 2 зазначено сміховинні об’єкти атестації: документація і технологічне обладнання. Об’єктом атестації повинен бути суб’єкт господарювання. То навіщо перевіряти нормативну документацію на продукцію у фермера?

4. Ст. 9 визначаються ветеринарно-санітарні вимоги до виробництва молока, молочної сировини та молочних продуктів. Згідно з цією статтею, виробництво молока, молочної сировини здійснюється за наявності дозволу установ ветеринарної медицини, а молочних продуктів - за наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби.

Та все ж таки, що потрібно селянину - дозвіл СЕС чи довідка ветеринара. А, може, обидва документи?

5. Ст. 12 Реєстр атестованих виробників публікується в засобах масової інформації.

Автори законопроекту, мабуть, під час його підготовки змінювали перелік підприємств, які повинні атестуватися. Зараз у цьому переліку є і виробники молока. Риторичне запитання: навіщо друкувати реєстр всіх атестованих підприємств галузі, в т.ч. і виробників молока?

6. Ст. 15, яка є некоректною щодо розширення повноважень посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль. Зазначені в цій статті повноваження, згідно з Законом „Про ветеринарну медицину”, мають тільки ті посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд.

7. Ст. 19 про фонд сприяння розвитку ринку молока та молочних продуктів поки що не чинна, тому що, згідно з Законом України „Про систему оподаткування”: „Ставки, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і пільги щодо оподаткування, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита стягуються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.”

В цьому ж Законі і встановлено єдине виключення:

„Розмір і механізм стягнення збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Кабінетом Міністрів України разом з Національною комісією регулювання електроенергетики України.”

Поки до Закону „Про систему оподаткування” не буде внесено відповідних змін щодо внесення нового збору до переліку загальнодержавних податків і зборів та надання КМУ прав щодо визначення порядку його стягнення, цей збір стягуватися не може, тому „Податки та збори (обов'язкові платежі), стягнення яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають” (Закон „Про систему оподаткування”).

Поки тривали дебати про необхідність Закону України “Про молоко та молочні продукти”, поки його розглядали, змінювали та ухвалювали, ситуація на ринку змінилася. Тепер уряд робить все можливе, щоб не допустити надмірного зростання цін на молоко, яке той самий уряд рік тому вважав благом. Як то кажуть, за що боролись, на те і напоролись. Здається, що уряд створює собі проблеми лише для того, щоб потім героїчно з ними боротися.

А Закон, як це часто буває у нас, не працює. І дай Боже, щоб ніколи не запрацював у тій редакції, яку він має зараз, бо це завдасть неабиякої шкоди Україні - її мешканцям, державному бюджету і фермеру.

 

Андрій Ярмак

Реклама