Питання більш якісної організації перевезення продукції для виробників плодоовочевої продукції, як і інших видів сільськогосподарської продукції, стає все більш актуальним зараз для сільськогосподарських товаровиробників, тому що:
1) ринок потребує все більше високоякісної продукції, яка повинна транспортуватись в охолодженому вигляді;
2) державою встановлюються більш жорсткі вимоги до перевезення продовольчої продукції. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 травня 2004 р. №239 затверджені Державні санітарні норми та правила "Транспортування продовольчої продукції". Ці правила поширюються на залізничний, повітряний і водний транспорт. Можна чекати, що наступним видом транспорту, на який звернуть увагу санітарно-епідеміологічні служби, буде автомобільний.
Основними нормативними актами, які регулюють автомобільні перевезення в межах України, є:
1) Цивільний кодекс України;
2) Закон України „Про автомобільний транспорт”;
3) Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року №401;
4) Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. В цьому Законі багато різних положень, але основними для читача є наступні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363.
Наведемо основні вимоги Закону України „Про автомобільний транспорт” до перевезення вантажів:
1) Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню, крім деяких виключень. Перевезення власним транспортом не підлягає ліцензуванню.
2) Закон встановлює істотні умови договору про перевезення вантажу. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Це не означає, що обов’язково укладати окремий договір. До договорів, укладених в письмовій формі закон, відносять договір, накладну, квитанцію та інші документи. В той же час в договорі, незалежно від того, в якому документі він виражений, повинні міститися наступні істотні умови:
- найменування та місцезнаходження сторін;
- найменування та кількість вантажу, його пакування;
- умови та термін перевезення;
- місце та час навантаження і розвантаження;
- вартість перевезення.
3) Закон встановлює права і обов’язки сторін договору про перевезення вантажу.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
- забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;
- здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу.
Вантажний перевізник має право:
- відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
- відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
- одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
Вантажний перевізник зобов'язаний:
- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;
- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Більш детальні вимоги до перевезень вантажу містяться в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Ці правила містять значну кількість вимог до міжміського перевезення швидкопсувних вантажів, до яких відноситься більшість овочів і фруктів. Основні вимоги Правил:
1) Швидкопсувні вантажі перевозяться автомобільним транспортом в остиглому, охолодженому, замороженому, швидкозамороженому стані та у свіжому вигляді з урахуванням термінів їх реалізації та відстані перевезень.
2) Швидкопсувні вантажі перевозяться спеціалізованим рухомим складом (авторефрижераторами) з додержанням температурного режиму (наведені тільки культури, які вирощуються в Україні):
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У разі підвищення цієї температури свіжі овочі та фрукти допускаються для перевезення за умови забезпечення вантажовідправником завантаження автомобілів з 22-ї до 8-ї години.
3) Свіжі овочі та фрукти, крім бананів та ананасів, при температурі повітря не нижче 0 град. у весняний, літній та осінній періоди можна перевозити на автомобілях з бортовою платформою за умови їх укриття брезентом і часу перебування в дорозі, з моменту навантаження і до моменту розвантаження, не більше 6 годин.
4) Свіжу зелень (салат, редиска, зелена цибуля, кріп тощо) можна перевозити у неспеціалізованому автотранспорті в нічні або ранкові години (до 8 години ранку) з тривалістю перевезення не більше 3 годин.
5) Температура в кузові автомобіля-рефрижератора перед завантаженням швидкопсувних вантажів відмічається вантажовідправником у товарно-транспортній накладній і в листі контрольної перевірки температури.
6) Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною на перевезення швидкопсувних вантажів посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній.
7) У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому аналогічному документі повинні міститись відомості про температуру вантажу перед вантаженням, допустимий термін його доставки, якісний стан вантажу та упаковки.
8) Посвідчення про якість і сертифікат оформляються в день подання вантажу для перевезення, засвідчуються підписами відповідних правоуповноважених на це осіб і печаткою.
9) Швидкопсувні вантажі перевозяться автомобілями-рефрижераторами тільки за пломбою вантажовідправника, який несе відповідальність за якість, кількість, асортимент і відповідність вантажу санітарним вимогам.
10) Перевізник несе відповідальність за цілість пломби при перевезенні, доставку вантажу в установлений термін, а також якість (сортність) вантажу, якщо втрата якості або пониження сортності виникли внаслідок порушення температурного режиму при перевезенні, несправності холодильного устаткування автомобіля-рефрижератора або затримки в дорозі.
11) Граничні строки доставки цієї категорії вантажів визначаються спільно Перевізником і Замовником. Ці строки залежать від дорожніх умов перевезення. Граничні строки доставки швидкопсувних вантажів обчислюються з моменту закінчення вантаження та вручення водію товарно-транспортної накладної разом з іншими документами на вантаж до моменту прибуття автомобіля (автопоїзда) до вантажоодержувача. Строки доставки вантажу зазначаються в заявці або разовому договорі.
12) Якщо Замовник відправляє швидкопсувний вантаж без опломбування, Перевізник має право довантажити автомобіль іншими вантажами, які не забруднюють і не псують вантаж, кузов і не мають стійкого запаху.
Треба зазначити, що вимоги Правил перевезення вантажів більш важливі для виконання перевізникам, ніж замовникам. Це пояснюється тим, що Закон України „Про автомобільний транспорт” не містить фінансової відповідальності за порушення Правил перевезення вантажів, але перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню. Суб'єкти господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування згідно з отриманою ліцензією, повинні виконувати законодавство про автомобільний транспорт та забезпечувати виконання Правил перевезення вантажів (п.2.3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі), затверджених наказом Держкомпідприємництва, Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 р. №136/985).
