Україна: погодні умови та стан рослин озимих зернових культур у листопаді 2020 року – НААН

Джерело

АПК-Інформ

24962

Вважається, що в недалекій перспективі підвищення температурних показників та все частіші посухи на значній території країни обмежать продуктивність сільського господарства, яке на сьогоднішній день є одним із найважливіших секторів вітчизняної економіки. Можливо, минулий сільськогосподарський рік виявився одним із прикладів такого небажаного майбутнього, особливо коли йдеться про південну частину країни – степову зону, яка відрізняється найбільш посушливою погодою в другій половині літа та впродовж першої половини осіннього періоду, що створює несприятливі умови для одержання сходів, укорінення та розвитку озимих культур, особливо після непарових попередників.

Цьогорічна осіння вегетація озимини видалася доволі складною, але без особливих для аграріїв сюрпризів і була багато в чому схожа на минулорічну, принаймні, якщо оцінювати стан рослин озимих зернових культур перед зимівлею. Незважаючи на тривалий бездощовий період, який не дозволив отримати своєчасні сходи за ранніх та оптимальних строків сівби, пшениця озима й інші озимі зернові колосові культури, а також ріпак озимий рекомендованих строків сівби після завершення осінньої вегетації знаходилися в досить доброму стані, що стало можливим завдяки порівняно незначним опадам, які спостерігалися наприкінці вересня та на початку жовтня, і підвищеному температурному режиму. Це дозволило рослинам озимих зернових колосових культур, висіяних після різних попередників, майже без втрат утворити сходи, інтенсивно наростити вегетативну масу та розпочати зимівлю переважно у фазі кущіння, хоча проблема критичної нестачі вологи у ґрунті, зокрема це найбільше стосується горизонту 50-100 см, на сьогоднішній день залишається найактуальнішою.

Загалом середня температура повітря за осінній період 2020 р. склала 12,2°С і виявилася на 3,8°С вищою за середню багаторічну норму, що спостерігається вперше за останні 10 років (рис. 1).

 

Рис. 1. Гідротермічні показники впродовж осінньої вегетації озимих зернових культур (вересень-листопад), 2011-2020 рр.

 

Середня кількість опадів за календарну осінь склала 60,3 мм, що було на 45,7 мм менше в порівнянні із середніми багаторічними значеннями. За останні 10 років менша кількість опадів за цей період (44,5 мм) відзначалася лише в 2011 р. У цілому ж, гідротермічний режим упродовж осінньої вегетації озимини, якщо сприймати його в комплексі, став одним із найжорсткіших за останнє десятиліття.

У третій декаді жовтня утримувалася порівняно тепла як для цієї пори року, з незначними опадами погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 9-14°С. У світлий час доби максимальна температура повітря підвищувалася до 19,7°С, а в нічний час знижувалася до 0,3°С; поверхня ґрунту відповідно прогрівалася до 27,4°С та охолоджувалася до -2,4°С.

Середня температура повітря за декаду склала 10,9°С, що на 5,4°С було вище за кліматичну норму. Кількість опадів становила близько 2 мм, або 10% від нормативних значень для даного календарного проміжку часу. Середня відносна вологість повітря виявилася досить високою і знаходилася на рівні 75%, тоді як її мінімальні значення знижувалися до 49%.

Загалом у жовтні переважала аномально тепла з помітною нестачею опадів погода. 16 жовтня, на місяць пізніше за кліматичні строки, відбувся перехід середньодобової температури повітря через +15°С у бік зниження, що засвідчило закінчення метеорологічного літа. Середня температура повітря за місяць склала 13,5°С, була на 5,4°С вищою за середню багаторічну норму та відзначалася вперше за останні 10 років (рис. 2).

 

Рис. 2. Середня температура повітря ( °С ) за жовтень, 2011-2020 рр.

 

Середня кількість опадів становила 29 мм, що відповідало кліматичній нормі.

В результаті доволі сприятливих погодних умов стан озимих зернових культур у кінці жовтня характеризувався як добрий та задовільний. У першу чергу, це стосувалося посівів після кращих і удобрених попередників.

Також доволі теплою та помірно зволоженою виявилася перша декада листопада . Середня за цей час температура повітря склала 8,1°С, що було на 4,7°С вище за середню багаторічну. Впродовж декади максимальна температура повітря підвищувалася до 12,2°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 17,6°С. Мінімальна температура повітря знижувалася до 4,4°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до 3°С.

Опадів за декаду випало 13,1 мм при середній багаторічній нормі 11 мм. Середня відносна вологість повітря виявилася доволі високою і становила 88%.

Загалом погодні умови першої декади були сприятливими для росту та розвитку рослин озимих зернових культур.

У другій декаді листопада відбулося досить інтенсивне зниження температурних показників. Якщо на початку звітного періоду середньодобові температури повітря утримувалися в межах 0,2-3,7°С тепла, то на його завершення знизилися до 0,6-2,1°С морозу. В окремі дні максимальні та мінімальні значення температури повітря становили відповідно 7° та -5,2°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 15,1°С і охолоджувалася до -6°С.

Середня температура повітря за другу декаду склала -0,3°С, що було на 3,1°С нижче за середню багаторічну норму. Подібний температурний режим у цю пору за останні 10 років відзначався лише вдруге, дещо холодніше було в аналогічний період 2011 р. (рис. 3).

 

Рис. 3. Середня температура повітря ( °С ) за другу декаду листопада, 2011-2020 рр.

 

Опади впродовж декади, за винятком незначної ожеледі в другій її половині, були відсутніми. Середня відносна вологість повітря склала 77%, а мінімальні значення даного показника знижувалися до 50%.

Упродовж більшої частини другої декади відзначалося промерзання ґрунту на глибину від 2 до 7 см. Температура ґрунту в цей час на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до -1,9°С.

11 листопада, беручи до уваги температурні умови (перехід середньодобових температур повітря через +5°С у бік зниження), озимі зернові культури припинили осінню вегетацію, що виявилося на 10 діб раніше за середні багаторічні строки. Нагадаємо, що за останні 20 років найбільш пізній строк припинення осінньої вегетації озимих культур спостерігався в зимовий період 2000/01 вегетаційного року (в.р.), коли рослини, враховуючи температурний режим, розпочали зимівлю лише 11 січня 2001 р. Також слід додати, що й минулої зими 2019/20 в.р., яка відрізнялася аномально теплою погодою, рослини практично весь час підтримували процеси життєдіяльності, не впадаючи у стан глибокого спокою.

На завершення осінньої вегетації запаси продуктивної вологи під пшеницею озимою, яка вирощується, наприклад, по чорному пару та після соняшнику, становили в орному шарі ґрунту 14 та 4 мм відповідно, а в метровому – 92 та 12 мм, що в першому випадку було на 21 і 28 мм, а в другому – на 56 та 91 мм менше за середні багаторічні значення. Така кількість агрономічно цінної вологи в кінці осінньої вегетації озимини виявилася найменшою за останні 3 роки (табл.).

 

Запаси продуктивної вологи в ґрунті (мм) на час припинення осінньої вегетації пшениці озимої

Попередник

Рік

2020

2019

2018

Шар ґрунту, см

0-20

0-100

0-20

0-100

0-20

0-100

Чорний пар

14

92

21

126

19

112

Середні багаторічні показники

35

148

Соняшник

4

12

15

36

5

42

Середні багаторічні показники

32

103

 

При цьому слід зазначити, що така складна ситуація з вологозабезпеченням більшою мірою стосується степової зони, на решті ж території країни, як свідчить оперативна інформація, запаси продуктивної вологи в ґрунті є достатніми.

Аналіз температурного режиму впродовж осінньої вегетації засвідчив, що за цей час різновікові рослини пшениці озимої накопичили таку суму ефективних (вище +5°С) температур: за сівби 5 вересня – 622°С (середня багаторічна норма 383°С); 10 вересня – 558°С (332°С); 15 вересня – 503°С (281°С); 20 вересня – 457°С (229°С); 25 вересня – 413°С (185°С); 30 вересня – 356°С (144°С); 5 жовтня – 240°С (119°С); 10 жовтня – 185°С (98°С); 15 жовтня – 133°С (84°С). Отже, враховуючи температурні показники та беручи до уваги те, що оптимальною сумою ефективних температур, які забезпечують найкращий морфофізіологічний стан рослин перед зимівлею, вважається 280-300°С, найбільшою мірою визначеним параметрам успішної зимівлі відповідали рослини пшениці озимої, сівбу якої проводили з 30 вересня до 5 жовтня включно. При цьому не слід забувати, що масові сходи пшениці озимої всіх строків сівби, яку провели до середини третьої декади вересня, було отримано наприкінці першої декади жовтня після дощів різної інтенсивності. А тому за такого значного теплового ресурсу, який отримали посіви за час осінньої вегетації, переростання рослин навіть ранніх строків сівби по чорному пару не відзначалося.

Проведене обстеження посівів наприкінці другої декади листопада показало, що перед зимівлею рослини пшениці озимої, яку висівали по чорному пару в ранні (5-10 вересня) та оптимальні (15-25 вересня) строки, розпочали зимівлю, маючи висоту 24-30 см і налічуючи в середньому 2,4-3,0 пагони кущіння, за пізньої сівби (5-15 жовтня) по цьому ж попереднику рослини висотою 16-19 см сформували в середньому 1,4-2,3 пагону. Пшениця озима, яку висівали після непарових попередників, характеризувалася дещо меншим рівнем розвитку порівняно із рослинами, які вирощуються по чорному пару. За раннього та оптимального строку сівби (5-25 вересня) середня висота рослин становила 22-25 см, а середня кількість пагонів сягала 1,8-2,4 шт./рослину. Пшениця озима, яку висівали 5-15 жовтня, залежно від попередника налічувала в середньому 2,5-3,0 листки або ж утворила 1,2-2,0 пагони висотою 13-17 см.

Визначення вмісту розчинних вуглеводів у вузлах кущення пшениці озимої показало, що їхня кількість після завершення першої фази загартування рослин залежно від умов вирощування становила від 21,8 до 24,8%.

В першій половині третьої декади листопада спостерігалася мінлива за температурним режимом, із незначними опадами погода. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах від -2° до +2,3°С.

З початку декади на полях утворився сніговий покрив висотою близько 4 см, глибина промерзання ґрунту становила 4-5 см, а його температура на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася лише до -0,5°С. В подальшому відбулося підвищення температурних показників.

Таким чином, загальний стан посівів озимих зернових культур у кінці осіннього періоду на більшості площ, особливо там, де сівбу провели в рекомендовані строки, є порівняно добрим і задовільним. Хоча не слід забувати й про тих зерновиробників, які, за свідченням статистичної служби, проводили сівбу пшениці озимої наприкінці другої декади листопада, і про її подальший стан говорити ще занадто рано. Але можна зробити припущення, що навіть за успішної зимівлі, при збереженні більшої частини рослин рівень продуктивності таких посівів буде вкрай низьким. Тому з економічної точки зору вирощування, найімовірніше, може виявитися збитковим.

Успішна перезимівля озимих зернових культур залежить від рівня морозостійкості рослин, тобто їхньої здатності протистояти низьким температурам без шкоди для подальшої життєдіяльності. Тому рівнем морозостійкості значною мірою визначається і зимостійкість рослин – їхня здатність зберігати високу життєздатність упродовж зимового періоду. Зимостійкість озимини, крім морозостійкості, передбачає здатність рослин протистояти й іншим несприятливим факторам зимівлі, які викликають ушкодження і загибель рослин (льодова кірка, вимокання, випрівання тощо). Зимостійкість пшениці озимої формується під впливом умов вирощування восени: погодних умов, вологості ґрунту, рівня живлення, строків сівби, густоти посіву, але, насамперед, обумовлена генетичними особливостями сортів.

Найбільш небажаним для озимих зернових культур, особливо це стосується озимого ячменю, є різке і тривале зниження температурного режиму за відсутності снігового покриву. Навіть незважаючи на те, що цього року рослини вже пройшли першу фазу загартування, критична температура їхнього вимерзання може бути досить високою і з настанням морозного періоду знаходитиметься в межах від -10° до -14°С, тоді як максимальна морозостійкість пшениці озимої за сприятливих умов загартування становить -16-18°С.

До зони ризику, яким загрожує найбільша небезпека і які можуть постраждати в зимовий період, можна віднести посіви надто пізніх (після 15 жовтня) строків сівби, де рослини розпочали зимівлю, не утворивши вузла кущіння, маючи від 1 до 3 листків. До того ж пізні посіви, як правило, відрізняються мілкою заробкою насіння в ґрунт, що теж не сприятиме стійкості рослин до низьких температур.

Як відомо, кількість накопичених рослинами пластичних речовин на час припинення осінньої вегетації має виключно важливе значення для формування рослинами високої стійкості в період зимівлі. Дуже слабку зимостійкість мають рослини, в яких не сформувався вузол кущіння та недостатньо розвинена коренева система. Такі рослини, витративши поживні речовини насінини, не встигають до початку зимівлі накопичити необхідну кількість вуглеводів, що дуже негативно впливає на їхню здатність протистояти низьким температурам. Але, разом із тим, відомо, що впродовж зими за сприятливих умов вони можуть досягати рівня морозостійкості озимих, які розпочали зимівлю в оптимальному фізіологічному стані – у фазі кущіння. Стосовно морозостійкості насіння пшениці озимої, то вона суттєво знижується зі збільшенням ступеню його проростання.

 

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що результати перезимівлі озимих зернових культур залежатимуть від багатьох факторів, але вже сьогодні можна стверджувати, що є доволі вагомі передумови і наступного року одержати врожай зерна, який не поступатиметься тим, які вирощуються зерновиробниками нашої країни останніми роками. Хоча все ж таки є одна важлива пересторога – значний дефіцит вологи у ґрунті в основних зерносіючих областях, що може катастрофічно позначитися на розвитку рослин у весняно-літній період і негативно вплинути на врожайність більшості сільськогосподарських культур.

 

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід