Україна: погодні умови та стан рослин озимих зернових культур у лютому 2021 року

Джерело

АПК-Інформ

6697

Зимовий період для озимих зернових культур є одним із найвідповідальніших у частині забезпечення та збереження життєздатності рослин, їхнього розвитку на початку весняної вегетації та формування зернової продуктивності на подальших етапах онтогенезу. Навіть за умов загального підвищення температурних показників, що стало помітно найбільш відчутно в останні два десятиліття, аграрії нашої держави з певною періодичністю потерпають від негативного впливу на рослини складних погодних умов, які відзначаються впродовж календарної зими. Як правило, це дві-три хвилі холодного арктичного повітря, які зумовлюють значне зниження температури повітря, опади різної інтенсивності та вітри, що часто посилюють силу морозів, залишаючи значні ділянки полів без снігового покриву. В окремі роки вже стало практично нормою, коли після тривалої відлиги, впродовж якої рослини озимини встигають відновити процеси життєдіяльності, відбувається різке зниження температурних показників, що суттєво впливає на морозостійкість озимих зернових культур. Крім того, така мінлива погода іноді призводить до утворення льодової кірки на полях, яка є причиною значного ушкодження та загибелі посівів. Такими, наприклад, були погодні умови впродовж зими 2002/03 рр., а також надзвичайно складними в 2011/12 та 2015/16 рр.

Цьогорічна календарна зима для озимих зернових культур видалася загалом доволі сприятливою, якщо брати до уваги результати останнього визначення життєздатності рослин, яке проводилося в більшості зерносіючих регіонів країни після морозів, у першій половині третьої декади лютого. Як правило, кількість втрачених рослин не перевищує 3-7%, що відповідає, як відомо, природній зрідженості посівів озимини після зимівлі за нормальних погодних умов.

Разом із тим, зерновиробники стали свідками, принаймні, трьох похолодань різної інтенсивності, які відзначалися на початку грудня, в другій декаді січня та лютого. Значної шкоди морози не завдали, оскільки температурні показники в більшості випадків були значно вищими за критичну температуру вимерзання пшениці і навіть ячменю та ріпаку озимих, але рослини після останнього зниження температури повітря втратили значну частину вегетативної маси. Особливо це стосується окремих сортів пшениці озимої іноземної, зокрема французької та німецької, селекції, які менш адаптовані до таких умов зимівлі, ніж вітчизняні сорти, але доволі поширені в господарствах різних форм власності більшості областей України.

Впродовж зимівлі небезпечних метеорологічних явищ, які б призвели до значного ушкодження та загибелі посівів, не спостерігалося. Про це свідчить, наприклад, температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої, яка впродовж 3 місяців зими не була нижчою за -8,2°С, що не становило суттєвої загрози для озимини, оскільки навіть для слабкорозвинених рослин критична температура вимерзання становила -11,5°С (рис. 1).

Разом із тим, за останні 6 років, якщо узагальнювати температурні показники ґрунту, такі погодні умови видалися найбільш жорсткими і відзначалися вперше. Звичайно, ситуація могла б бути значно складнішою за відсутності достатнього снігового покриву на полях та більш тривалої дії низьких температур на рослинні організми.

Характерною особливістю погодних умов минулої зими була значна мінливість температурного режиму та підвищена кількість опадів у вигляді дощу та снігу. Після доволі прохолодної другої декади січня в третій декаді відбулося суттєве зростання температури повітря, яке супроводжувалося дощами різної інтенсивності та туманами. Впродовж більшої частини даного періоду середньодобові температури повітря утримувалися в межах 1,9-5,5°С тепла. Максимальна температура повітря в найтепліші дні підвищувалася до 8-8,5°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 8,7-10,3°С.

Середня температура повітря за декаду становила 2°С тепла, що було на 8,1°С вище за середню багаторічну норму. Загальна кількість опадів склала 35,3 мм, що виявилося майже втричі більше від середньої багаторічної норми (12 мм).

Потепління привело до інтенсивного танення снігового покриву, який, наприклад, у південних областях повністю зійшов із полів, а відтавання верхнього шару ґрунту досягло більше 6 см.

Середня відносна вологість повітря виявилася доволі високою і становила 85-90%.

З підвищенням температури повітря та за відсутності снігового покриву на полях у рослин озимих зернових культур відновилися процеси життєдіяльності, що візуально проявлялося у зміні кольору та відростанні листкових пластинок.

Загалом за січень середня температура повітря склала -1,4°С, що було на 4,5°С вище за середню багаторічну норму. Кількість опадів – 69,5 мм при середній багаторічній нормі 41 мм. Така кількість атмосферної вологи суттєво поповнила запаси продуктивної вологи в ґрунті під посівами озимих зернових культур і відзначалася вперше за останні 10 років (рис. 2).

Стан посівів озимих зернових культур у кінці січня характеризувався на більшості площ як добрий та задовільний.

В першій декаді лютого утримувалася мінлива за температурним режимом, із досить значною кількістю опадів погода. Якщо в першій половині цього календарного періоду середньодобові температури повітря становили 2,9-5,6°С тепла, то в другій знизилися до 3,6-9,7°С морозу. В окремі дні повітря прогрівалося до 9,6°С, а поверхня ґрунту – до 7,1°С. В нічний час температура повітря знижувалася до -11,4°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до -11,3°С.

Середня температура повітря за декаду склала -1,2°С, що було на 3,7°С вище за середню багаторічну норму (рис. 3).

Загальна кількість опадів у вигляді дощу та снігу – 27 мм, або 300% від кліматичної норми. Такий гідротермічний режим першої декади лютого був досить сприятливим для перезимівлі озимих зернових культур, що, власне, в цей час спостерігається як мінімум останні 6 років.

Впродовж декади температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої не була нижчою за -5,4°С. На завершення декади промерзання ґрунту досягло 13 см, а висота снігового покриву варіювала від 2 до 7 см.

Визначення життєздатності озимих зернових культур, яке проводилося згідно з існуючими рекомендаціями після морозів, показало, що рослини пшениці озимої після відрощування їх у монолітах знаходилися в доброму стані – середньодобове відростання листових пластинок становило в середньому 10-14 мм. Візуальний аналіз життєздатності рослин у польових умовах засвідчив про те, що лише в окремих сортів пшениці озимої відзначалося незначне ушкодження листкових пластинок.

Упродовж більшої частини другої декади лютого спостерігалася холодна, з незначними опадами погода. На початку звітного періоду в багатьох регіонах країни відзначалися складні погодні умови: сніг, мокрий сніг, льодяний дощ та ожеледь. Якщо в перші дні декади середньодобові температури повітря утримувалися в межах 0,9-1,1°С тепла, то в подальшому відбулося значне похолодання, а середньодобові температури повітря знизилися до 7,9-11,8°С морозу. В нічний час температура повітря знижувалася до -19-23°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до -17,5-22°С.

Середня температура повітря за декаду становила -8,1°С, або на 4,1°С нижче за середні багаторічні значення (рис. 4). Така низька температура повітря впродовж даного календарного часу відзначалася вперше за останні 6 років.

Середня кількість опадів склала 12 мм, що лише на 2 мм було менше за середню багаторічну норму. При цьому слід зазначити, що в окремих областях у результаті сильних снігопадів кількість опадів сягала 50 мм і більше.

На завершення декади висота снігового покриву на полях озимини знаходилася в досить широкому діапазоні – від 1 до 12 см у більшості областей степової зони до 25-35 см у центральних і західних регіонах країни. В результаті доволі інтенсивного похолодання глибина промерзання ґрунту становила 11-24 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до 8,2°С морозу, тоді як розрахункова критична температура вимерзання розкущених рослин становила близько -15°С.

Загалом, таке різке амплітудне коливання температурних показників у разі більш тривалого утримання інтенсивних морозів, без сумніву, могло призвести до значного ушкодження і навіть загибелі окремих посівів озимих зернових культур. У першу чергу, це стосувалося пшениці та ячменю озимих, які розпочали зимівлю у фазі 1-3 листків, особливо за тих умов, коли при значному зниженні температури повітря висота снігового покриву на полях не перевищувала 1-3 см.

У кінці декади запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під пшеницею озимою після непарових попередників складали переважно від 145 до 165 мм, хоча в окремих районах південних областей вони не перевищували 90-120 мм, що було суттєво менше від середніх багаторічних показників.

Більша частина третьої декади лютого характеризувалася помірною за температурним режимом, із незначними опадами погодою. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах від 1,5°С тепла до 8,8°С морозу. Якщо на початку декади висота снігового покриву в середньому становила 4-6 см, то в подальшому відбулося його інтенсивне танення. Глибина промерзання ґрунту залишалася в межах 18-22 см, а відтавання його верхнього шару в останні дні декади – 12-15 см. Температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до -5,3°С.

Проведений візуальний польовий аналіз стану посівів озимих зернових культур на початку декади показав, що загалом на більшості площ рослини пшениці, ячменю та ріпаку озимих зберегли свою життєздатність, але втратили значну частину надземної маси. Особливо це стосується ячменю озимого, сівба якого проводилася в порівняно ранні строки після кращих попередників, а також окремих сортів пшениці озимої, зокрема іноземної селекції, наприклад, Еміл (Німеччина) та Мескаль (Франція), де рослини ранніх та оптимальних строків сівби втратили близько половина своєї вегетативної частини. Що стосується посівів ріпаку озимого, то тут варто відзначити факт незначного локального ушкодження листової поверхні рослин лише на площах, де спостерігався слабкий розвиток рослин з осені, спричинений порушенням агротехніки вирощування на тлі несприятливого прояву погодних умов осінньо-зимового періоду. При цьому слід зазначити, що, як правило, це не має суттєвого впливу на формування врожайності озимини – листковий апарат з активізацією фотосинтетичних процесів швидко відновиться, але для покращання цього посіви рекомендується обов’язково підживити, що, власне, і робиться в переважній більшості господарств.

Попередні результати відрощування пшениці озимої вказують на те, що морози, які відзначалися в другій декаді лютого, не завдали значної шкоди рослинам, сівба яких проводилася в рекомендовані науковими установами строки. Можлива величина зрідженості посівів залежно від умов вирощування не перевищує звичайної, яка відзначається у сприятливі за перезимівлею роки. Разом із тим, в окремих випадках не виключається ймовірність незначного локального ушкодження посівів озимини, яке, перш за все, буде пов’язане не лише з погодними умовами, але й із технологічними помилками агрономічної служби.

Загалом, на завершення календарної зими посіви озимих зернових культур знаходилися переважно у доброму та задовільному стані. Разом із цим, не слід забувати, що перезимівля озимини ще триває, а можливе повернення холодів може бути причиною ушкодження та загибелі посівів навіть при порівняно невеликих морозах у результаті виснаження рослин, зниження в них вмісту вуглеводів до критичних величин. До речі, у більшості зерносіючих регіонів країни весняне відновлення активної вегетації озимих зернових культур, згідно із середніми багаторічними даними, розпочинається в кінці другої – на початку третьої декади березня.

Першочерговим заходом, який необхідно провести з відновленням весняної вегетації озимини, є обстеження посівів з метою встановлення кількості рослин на одиниці площі, визначення їхнього розвитку та ступеня можливого пошкодження за час зимівлі. При цьому слід знати, якщо рослини не розкущилися восени, то навіть повне їхнє збереження на площі тільки в окремі роки може забезпечити врожай близько 2,5-3 т/га. Зрідження таких посівів на 20-25% (зменшення густоти стояння до 300-350 стебел на 1 м2) не гарантує одержання врожаю більше 2-2,5 т/га.

Добре розвинені рослини, що мають 3-4 пагони, можуть давати 1,5-2 продуктивні стебла. Для забезпечення врожаю 2,5-3 т/га таких рослин має бути не менше 200 шт./м2. На насінницьких площах можна залишати посіви з меншою кількістю рослин.

При весняному обстеженні стану посівів ячменю озимого, особливо в роки з несприятливими умовами зимівлі, слід звернути увагу на те, що часто при пошкодженні чи загибелі надземної маси рослин вузол кущення залишається живим, а озимий ячмінь має властивість швидко відновлювати вегетативну масу, добре кущитися і потім формувати задовільну врожайність. Але рано навесні такі площі обов’язково слід підживити азотними добривами.

Крім того, мета комплексного обстеження посівів також має передбачати визначення таких показників: забур’яненість посівів (видовий та кількісний склад бур’янів), ураженість рослин хворобами та шкідниками, забезпеченість ґрунту елементами живлення, зокрема мінеральними формами азоту.

В цілому, на полях після кращих попередників (чорний пар, горох) для одержання сильного та цінного зерна потрібно вносити 60-90 кг/га д.р. азоту, а після непарових попередників – не менше 90-120 кг/га, причому у вологі роки, коли складаються сприятливі умови для засвоєння азоту, дози його може бути підвищено до 150 кг/га д.р. залежно від стану посівів.

Таким чином, стан посівів озимих зернових колосових культур на більшості посівних площ є порівняно добрим та задовільним, а тому, якщо рослини відновлять вегетацію не пізніше середніх багаторічних строків, є досить вагомі підстави зробити попередні прогнози щодо формування врожаю на рівні показників, які утримуються останні 5 років.

 

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід